Методичні посібники

Відділ освіти Сокальської райдержадміністрації

Великомостівський НВК “Загальноосвітня школа I-III ступенів – ліцей”

Прикладна спрямованість знань шкільного курсу хімії

2008

                  

 Прикладна спрямованість знань шкільного курсу хімії (інформаційно-методичні матеріали для вчителів хімії загальноосвітніх навчальних закладів). Укладач: Пальцева І.В.– вчитель хімії вищої кваліфікаційної категорії, вчитель– методист ВНВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей”,2008. – 12с.

Схвалено радою Сокальського РМК 29.01.2008р. (Протокол № 3)

У посібнику подані інформаційно-методичні матеріали, які допоможуть вчителям хімії на уроках звертати увагу учнів на практичне застосування речовин, їх вплив на навколишнє середовище, сприятимуть посиленню екологічної та прикладної спрямованості навчання.

Рецензент: Зажицька Г.М. - вчитель вищої категорії, методист районного методичного кабінету відділу освіти  Сокальської РДА

Відповідальний за випуск: Філозоф Г.В. – голова РМО

Комп’ютерний набір: Пальцева Н.О.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

Як почистити ...

...Латунь

Усі латунні предмети добре чистити сумішшю солі та оцту. Після протирання їх м'якої ганчіркою вони набувають втраченого блиску.

...Мідь

Для надання блиску мідному крану умивальника протріть його кілька разів сухою ганчіркою з нанесеним на неї попелом від цигарок. Вироби з міді добре чистити також сирою картоплею.

...Нікель

Нікельовані крани у ванній і на кухні можна освіжити, протерши їх оцтом із сіллю.

Нікельовані вироби блищатимуть, як нові, якщо їх протерти вовня­ною ганчіркою, змоченою нашатирним спиртом.

...Срібло

Срібні вироби блищатимуть, як нові, якщо їх протерти тютюновим попелом, а також сумішшю зубного порошку з нашатирним спиртом. .

...Чавун

Щоб повернути первісний вигляд виробам з чавуну, протріть їх розрізаною головкою цибулі, а потім відполіруйте масляною ганчіркою.

Одним з основних завдань у викладанні хімії є виявлення корисності хімічних знань для загального світорозуміння, для особистого і суспільного життя, для продуктивної діяльності, для профілактики та лікування хвороб. Як поєднати викладання цього предмета з реальністю нашого життя, щоб учні не лише вивчали хімічні елементи та будову і властивості речовин, утворених ними, але могли використати набуті знання на практиці?

Під час вивчення теми «Початкові хімічні поняття» у 7-му класі на уроці «Назви і символи хімічних елементів за сучасною науковою українською номенклатурою. Поширеність хімічних елементів у природі. Відносна атомна маса хімічного елемента» звертаю увагу учнів на те, що в організмі людини є 81 хімічний елемент.

12 елементів називаються структурними, вони становлять 99 % елементного складу організму. Це такі елементи: Карбон, Оксиген, Гідроген, Нітроген, Кальцій, Магній, Натрій, Калій, Сульфур, Фосфор, Флуор, Хлор. Цих макроелементів бракує щодоби організмові у великій кількості.

Мікроелементи — елементи, що присутні в організмі людини в дуже малій кількості (Fe, I, Cu, Zn, Co, Cr, Mo, Ni, V, Se, Mn, As, Si, Li). Отже, недостатність перелічених елементів та їх надлишок в організмі людини розглядаємо з учнями, вивчаючи конкретні теми.

Ознайомлюючись з темою «Оксиди» (8-й клас) на уроці «Вода як найважливіший природний оксид. Значення води в природі, народному господарстві та в побуті», я звертаю увагу учнів, що вода — єдина на Землі рідина, якій притаманні особливі фізико-хімічні властивості. Завдяки полярності її молекул вона розчиняє різноманітні речовини: мінеральні солі, прості спирти, вуглеводи. Вода є тим середовищем, де відбуваються численні хімічні реакції. Вона відіграє провідну роль у теплорегуляції організму, що дає можливість адаптуватися до перепадів температури навколишнього природного середовища. Нормальна життєдіяльність організму не можлива без збереження водно-сольового балансу. Антуан де Сент-Екзюпері зазначав: «У тебе, вода, немає ані смаку, ані запаху, ані кольору, тебе неможливо описати, тобою насолоджуються, не знаючи що ти таке... Ти — найбільше багатство у світі».

Розглядаючи тему «Кислоти» на уроці «Хлоридна кислота: властивості, добування, застосування», звертаю увагу на те, що вона входить до складу шлункового соку (майже 0,3 %), сприяє перетравленню їжі і убиває хвороботворні бактерії. У разі нестачі її в шлунковому соці, слід вживати цю кислоту усередину (розбавленою). Підчас споживання їжі лише через 1—1,5 год потрібно вживати воду, позаяк концентрація шлункового соку зменшується, і їжа перебуває в шлунку набагато довше, ніж це потрібно для її перетравлення.

Під час вивчення теми «Реакція нейтралізації як вид реакції обміну» (8-й клас) акцентую увагу учнів на шкідливості змішаного харчування, унаслідок якого виникає багато хвороб. Справа в тім, що білкові продукти (м'ясо, риба, бульйони, яйця, бобові, гриби) викликають в організмі кислу реакцію, а вуглеводи (хліб, картопля, цукор, крупи тощо) — лужну. Якщо їх змішати, то кислоти нейтралізуються лугами, і ані білки, ані вуглеводи не перетравлюються до кінця. Тому білковий стіл варто відокремити від вуглеводного, причому не менше ніж на 2—3 години.

Вивчаючи тему «Поняття про радіоактивний розпад хімічних елементів і шкідливий вплив на живі організми радіоактивного випромінювання», зосереджую увагу учнів на правильному протирадіаційному харчуванні, адже найбільше радіонуклідів потрапляє в організм через продукти. Картоплю і буряки слід перед вживанням очищати, бо це знижує активність Цезію-137 і Стронцію-90 на 30-40 відсотків.

Продукти, одержані з молока, набагато чистіші від самого молока. У меню обов'язково має бути терта редька, вівсяна та гречана каші, морква.

Морська капуста не лише забезпечує організм йодом у легко засвоюваних формах, але й знижує всмоктування і накопичення в організмі радіонуклідів Стронцію і Цезію, містить різноманітні мікро- і макроелементи. Згідно з рекомендаціями американського спеціаліста Доктора Гейла продуктами з антирадіоактивною дією є:

1.      Чорноплідна горобина, гранат, ізюм.

2.      Цибуля, хрін, часник.

3.      Морква.

4.      Щоденно 4—5. грецьких горіхів.

5.      Рослинне масло.

Тема «Метали у природі» цікава учням саме лікувальними властивостями міді. Недостатність її в організмі може бути причиною тривалого головного болю, швидкої втомлюваності, поганого настрою та решти недугів. В організмі дорослої людини її має бути 100—200 мг (на добу—3 мг Купруму). Недостатність можна компенсувати за допомогою продуктів, що  містять Купрум у великій кількості. Це теляча печінка,  абрикоси, овес, ячмінь, буряк, яблука, полуниці, суниці, малина, журавлина, листя женьшеню.

Існують необхідні для життя елементи – це Кальцій і Магній. Є речовини, корисні в малих дозах, але шкідливі у великих.  І, нарешті, цілий ряд елементів не мають ніякої цінності для організму і є отруйними у будь-яких кількостях. До останньої групи належать Плюмбум і Меркурій. Це так звані токсичні метали. Вони можуть серйозно порушувати стан здоров’я людини.

Плюмбум (свинець)

Джерела свинцю (Плюмбуму):

- викиди авіаційних двигунів;

- олійні фарби на свинцевій основі;

- автомобільні акумулятори;

- керамічні покриття на порцеляні;

- дим цигарок;

- труби зі свинцю;

- автомобільне пальне з підвищеним вмістом Плюмбуму (вихлопні гази);

- овочі, вирощені біля автомагістралей.

Вплив на організм людини:

- біль у животі, анемія, артрит, порушення мозкової діяльності; підвищена збудливість, вплив на утворення гемоглобіну, порушення росту і розвитку дітей, ураження нирок і печінки.

Захисні засоби:

- вітамін В

- кальцій

- вітаміни С, D

- магній

- цинк

- різні сорти капусти.

        Меркурій (ртуть)

Ртуть широко застосовувалась з часів Риму і до наших днів. У Давньому Римі її використовували для очищення срібла і золота від домішок. Вислів «божевільний, як капелюшний майстер» пояснюється тим, що капелюшні майстри постійно піддавалися впливу сполук Меркурію, що використовувалися під час виготовлення фетрових капелюхів, і згодом часто божеволіли.

Крім божевілля, до ознак отруєння Меркурієм належать блідість, випадання зубів, порушення діяльності головного мозку і зміна рухових рефлексів. Унаслідок контакту з ртуттю можлива смерть.

Джерела ртуті (Меркурію):

- хімічні добрива;

- отруєні види великих риб (наприклад, риба-меч);

- пломби «срібні» зубів;

- мастика для підлоги;

- вибухові речовини;

- мазі, ліки;

- фотоплівки;

- пластмаси;

- фарби;

- промислові відходи.

Захисні засоби:

- різні сорти капусти;

- селен;

- добре харчування.

З давніх часів миш'як (Арсен) відомий і як ліки, і як отрута. Проте він потрібен нашому організмові: миш'як перешкоджає втраті фосфору. Його використовують під час анемії, для підвищення апетиту. В організмі людини, особливо у волоссі і нігтях, міститься від 15 до 20 мг миш'яку. Він міститься у всіх продуктах рослинного і тваринного походження, за винятком рафінованого цукру.

Часто учні ставлять запитання: «Яких заходів вживають, якщо розбили термометр?». Адже ртуть — отруйний метал. Він спричиняє хвороби органів дихання і центральної нервової системи, порушення імунітету, ускладнення хронічних хвороб. Якщо випаровується всього чотири грами ртуті (стільки міститься в одному термометрі), концентрація парів металу в приміщенні перевищує гранично допустиму норму більше ніж у 5 разів.

А відтак, якщо розбито термометр, варто зібрати кульки ватою або лейкопластирем, просоченим розчином перманганату Калію. Усе помістити в скляні банки з міцним розчином перманганату Калію і щільно закутати. Усе здати професійним демеркуризаторам. Для знешкодження ртуті, що залишилася, слід приготувати кислий розчин марганцівки (10—20 г на 10 л) з 50 мл хлоридної кислоти. Цю суміш по підлозі розтерти щіткою, дати їй висохнути і вимити двічі з пральним порошком. Мити потрібно всю квартиру, а не тільки місце, де розбито термометр.

Вивчаючи тему «Кальцій» , розповідаю учням про те, що недостатня кількість цього металу в кістках — одне з порушень обміну речовин; у дітей розвивається рахіт, порушується ріст, настає сколіоз. Поганий стан зубів теж викликаний недостатністю кальцію. Паралельно з рахітом може розвиватися анемія.

Для насичення організму кальцієм використовують шкаралупу курячого яйця. Вона містить 90 % карбонату кальцію, фосфор, кремній, цинк, флуор та інші мінерали (27). Склад яйцевої шкаралупи дуже схожий на склад наших зубів і кісток. Приготування порошку: добре промити куряче яйце (бажано розчином господарського мила), відварити круто, зняти шкаралупу і видалити зсередини плівку. Сушити на повітрі, а потім розітерти до стану муки. Дорослим приймати порошок по 2—4 г на день під час сніданку, запиваючи соком лимону, розбавленим водою (сік лимону також містить кальцій). Ця кислота необхідна для всмоктування його. Порошок яйцевої шкаралупи стимулює функцію кісткового мозку, укріплює кістки, лікує остеопороз, переломи, травми.

Розглядаючи тему «Алюміній» , розповідаю учням, що алюміній широко використовують для виробництва предметів хатнього вжитку, а різні сполуки алюмінію — у харчовій та фармацевтичній промисловості, для очищення води. Доведено, що алюміній поглинається мозком. Тому багато хто з науковців припускає, що цей хімічний елемент є причиною розвитку таких хвороб головного мозку, як хвороба Паркінсона, синдром Дауна. Варто звернути увагу і на таке спостереження: алюміній виділяється через нирки, тому у разі погіршення функції нирок можливе його накопичення в організмі в кількості, що спричиняє захворювання нервової системи. Отже, алюмінієвий посуд має бути поступово вилучено із вжитку і замінено посудом із нержавіючої сталі та емальованим, як це зроблено у багатьох розвинених країнах світу. Звісно, зробити це більшості населення країни не вдається через матеріальні нестатки, тому можна й далі користуватися алюмінієвим посудом, за умови дотримання певних правил:

1.      Після приготування їжі не тримати її довго в алюмінієвому посуді, краще перекласти в посуд з іншого матеріалу. Особливо це стосується харчових продуктів з кислими та лужними властивостями.

2.      Під час приготування страв в алюмінієвому посуді слід зважити на рівень їх кислотності чи лужності, який визначається показником рН. Кисле середовище (рН-3) не впливає на перехід алюмінію у воду, а якщо кип'ятити рідину, що має показник (рН-9) (лужне середовище), протягом 30 хв, то вихід алюмінію з посуду в рідину підвищується на 25 відсотків.

3.      Алюмінієвий посуд не можна чистити твердими порошками та металевими щітками, а також застосовувати для його чищення кислоту чи луг. Порушення поверхні посуду сприяє потім посиленому виділенню дрібних часточок алюмінію у харчові продукти. Надто забруднені алюмінієві каструлі миють водою, в яку додають питну соду (1 чайна ложка на 1 л води). Темні плями можна зняти за допомогою столового оцту, промити гарячою водою і протерти.

Вивчаючи тему «Карбон і Силіцій» (10-й клас), на уроці «Силіцій у природі» розповідаю про різновид кварцу — кремінь. Його використовують загалом як будівельний матеріал, а також як об'єкт, якому притаманні лікувальні властивості. Під час вивчення їх варто звернути увагу на його здатність активувати воду і тривалий час зберігати без втрати якості. Більше того, кремінь здатний очищувати воду. Вода, іонізована кременем, змінює структуру, підвищується її текучість, і вона просочується через товсті стінки глиняних глечиків. В організмі людини вода, активована кременем, проникає у всі структури тіла швидше, ніж звичайна і покращує гідробаланс обмінних процесів.

Вона допомагає при розладах шлунку, позбавляє від печії і гастриту, сприяє росту волосся, очищає шкіру, укріплює зуби і ясна. Враховуючи здатність кременю знищувати гнилісні бактерії, його використовують під час консервування огірків і помідорів, для поливу рослин. Останніми роками активовану воду застосовують для лікування трофічних виразок, опіків, жовчно- і сечокам'яної хвороби, гіпертонії.

Під час розгляду теми «Карбонові кислоти» (11-й клас) на уроці «Застосування оцтової кислоти» звертаю увагу на те, що столовий оцет дуже шкідливий для організму, руйнує червоні кров'яні тільця, викликає анемію. Він згубно діє на підшлункову залозу і печінку. Яблучний оцет — чудовий оздоровчий засіб, очищує судини і знімає втому. Як відомо, через недостатню кількість калію в організмі мають місце: зниження розумової діяльності, погіршення пам'яті, в'ялість, апатія, втома, застуда, сухість шкіри, болі в суглобах.

Хімія як одна з навчальних дисциплін дає змогу засобами свого предмета здійснювати екологічну освіту і виховання учнів безпосередньо у процесі навчання. Але реалізація такого підходу можлива за умови, що екологічні знання стануть функцією хімічної освіти.

          Ми маємо присвятити себе боротьбі за збереження життя на нашій планеті. Зволікати більше не можна, завтра вже буде надто пізно. Природа була і завжди буде сильнішою за людину. Люди повинні розумно співпрацювати з нею, керуючись такими принципами:

ПРИНЦИП СПІВУЧОГО СОЛОВЕЙКА – “ОСПІВУЄМ КРАСУ РІДНОЇ ЗЕМЛІ, НАЧЕ СОЛОВЕЙКИ”

ПРИНЦИП ЧЕРВОНОЇ КАЛИНИ – “ПРИКРАШАЄМО ЗЕМЛЮ ДОБРИМИ СПРАВАМИ, НЕНАЧЕ КАЛИНА-ГАЙ”

ПРИНЦИП ДБАЙЛИВОЇ БІЛОЧКИ – “БЕРЕМО ВІД ПРИРОДИ ТІЛЬКИ ТЕ, ЩО ВКРАЙ НЕОБХІДНО, ДБАЮЧИ ПРО ВІДНОВЛЕННЯ ВЗЯТИХ СКАРБІВ”

ПРИНЦИП МУДРОЇ СОВИ – “СПОСТЕРІГАЄМО, НАВЧАЄМОСЬ, ДІЄМО І НЕСЕМО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕРЕД БОГОМ І ЛЮДЬМИ ЗА ВЧИНЕНЕ!”

ПРИНЦИП ЗОЛОТОГО СОНЯШНИКА – “КОЖНА ІСТОТА, ЩО ЖИВЕ НА ЗЕМЛІ, Є ТАКА Ж НЕЗАМІННА І МАЄ ПРАВО НА СОНЦЕ, ПОВІТРЯ І ВОДУ, ЯК ЗЕРНИНКА В СОНЯШНИКУ”

ПРИНЦИП ДОБРОВІЛЬНОГО ДЕЛЬФІНА – “ПРИХОДИМО НА ДОПОМОГУ КОЖНОМУ, ХТО ЇЇ ПОТРЕБУЄ, ЯК ДЕЛЬФІН У МОРІ”

ПРИНЦИП НАПОЛЕГЛИВОГО ДЯТЛА – “БУДЬМО НАПОЛЕГЛИВІ І НЕВТОМНІ, ЯК ДЯТЛИКИ, ТОДІ ПОБАЧИМО СВОЮ ЗЕМЛЮ КВІТУЧОЮ І ЗДОРОВОЮ”

ПРИНЦИП СВЯЩЕННОЇ ІНДІЙСЬКОЇ КОРОВИ – “ПОСТУПИСЯ МІСЦЕМ ТВАРИНКАМ І РОСЛИНКАМ. БЕЗ ПОТРЕБИ НЕ БЕРИ ЇХ ДО РУК”

ПРИНЦИП ВІЧНОЗЕЛЕНОГО БАРВІНКА – “ЯК ВІЧНОЗЕЛЕНЕ ЛИСТЯЧКО БАРВІНКА, ТАК І ТИ ЗАВЖДИ ПАМ’ЯТАЙ ПРО ВИЩІСТЬ ЗАКОНІВ ПРИРОДИ НАД ЛЮДСЬКИМИ”

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ХІМІЧНИХ ОТРУЄННЯХ

Речовини, що викликають отруєння

Протиотрута

Газоподібні: Пари соляної та сірчаної кислот (при нагріванні вище 200С) Оксиди нітрогену Аміак Пари бензолу Пари йоду Оксид сульфуру (IV) Сірководень Хлор Оксид карбону (II), ацетилен

Свіже повітря, спокій Спокій. Вдихання кисню Чисте повітря, спокій. При втраті свідомості – штучне дихання Свіже повітря (уникати охолодження), спокій, вдихання кисню Вдихати водяні пари з домішками аміаку, очі промити 1%-ним розчином тіосульфату натрію Промивання носа та полоскання рота 2%-ним розчином гідрокарбонату натрію. Спокій Чисте повітря, у важких випадках – штучне дихання, кисень Спокій, навіть при помірному отруєнні – вдихання кисню Свіже повітря. Не допускати охолодження тіла. Якщо дихання слабке або переривчасте, дати вдихати кисень. Якщо дихання зупинилось, робити штучне дихання у поєднанні з киснем. Спокій

Рідкі та тверді: Альдегіди Розчин аміаку Розчин солі барію Бензол Йод Мінеральні кислоти Солі марганцевої кислоти  Наркотичні речовини    (діетиловий естер, спирти) Нітросполуки Сполуки цинку

Випити склянку 0,2%-ного розчину аміаку, а через декілька хвилин – склянку молока Пити дуже слабкий розчин оцтової кислоти та лимонний сік. Викликати блювоту. Дати рослинну олію або яєчний білок Викликати блювоту. Дати проносне (сульфат магнію або сульфат натрію) При отруєнні через стравохід викликати блювоту. Дати проносне, зробити штучне дихання та дати вдихати кисень. Дати каву Викликати блювоту. Дати 1%-ний розчин тіосульфату натрію, крохмальний клейстер, молоко При отруєнні через стравохід полоскати рот водою та 5%-ним розчином гідрокарбонату натрію. Дати молоко та завись оксиду магнію (10 г оксиду магнію у 150 мл води), або вапнякову воду та рослинну олію, або рідке борошняне тісто Дати води. Викликати блювоту Дати або 0,03 г фенаміну або 0,1 коразолу, або 30 крапель кордіаміну, або 0,5 г бромистої камфори. Після цього дати міцній чай або каву. При необхідності робити штучне дихання та давати вдихати кисень Викликати блювоту. Дати проносне. Зовсім неприпустимо давати спирт, жири або рослинну олію Викликати блювоту. Дати сире яйце в молоці

 

І.В. Пальцева

Програма міжшкільного факультативного курсу

«Вибрані питання шкільного курсу хімії»

для учнів 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів

(70 годин, 2 години на тиждень)

2011 рік

Автор:

Пальцева Ірина Василівна - вчитель хімії Великомостівського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. - ліцей»

Схвалено методичною радою Сокальського РМК 15.02.2011 (протокол №4)

Рецензент:

Зажицька Ганна Михайлівна -  методист районного методичного кабінету відділу освіти Сокальської РДА

Програма факультативного курсу «Вибрані питання шкільного курсу хімії» складена для учнів 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів освітнього округу. Направлена на покращення освітньої роботи з обдарованими дітьми

Комп’ютерний набір: Пальцева Н.О.

Пояснювальна записка

Програма міжшкільного факультативного курсу розрахована на школярів ЗНЗ освітнього округу, які виявляють інтерес і нахили до вивчення хімії, бажання приймати участь в інтелектуальних, творчих  конкурсах, хімічних олімпіадах, турнірах, а також готуються до здачі ЗНО з хімії.

Дана програма складна для роботи з обдарованими дітьми з метою реалізації права сільських учнів на здобуття повноцінної освіти та рівного доступу до якісної освіти.

Завдання міжшкільного факультативу з хімії:

-          створення системи виявлення та відбору інтелектуального обдарованих дітей;

-          досягнення скоординованої діяльності відділу освіти та закладів освіти округу щодо цілеспрямованої роботи з обдарованими дітьми;

-          створення єдиної організаційної вертикалі підготовки учнів до олімпіад, конкурсу-захисту МАН, турнірів;

-          виховання в учнів інтересу до самостійної розумової діяльності, вдосконалення вмінь роботи з наукового літературою, відчуття потреби творчого пошуку, поєднання його з пошуково-дослідницькими завданнями.

Мета факультативного курсу: поглибити та розширити знання учнів з хімії, здобуті під час вивчення шкільної програми, виявлення і розвиток хімічних нахилів і здібностей учнів, формування навичок самостійної роботи, виховання наполегливості та цілеспрямованості. Також метою курсу є дати учням випускних класів такий обсяг знань з розділів «Загальна хімія», «Неорганічна хімія», «Органічна хімія», «Обчислення в хімії», що був би достатнім для результативної здачі ЗНО та одержання хімічної освіти у вищому навчальному закладі.

Даний факультативний курс розширює знання учнів, учить їх творчо мислити, навчає розв’язувати різні типи хімічних задач, оскільки у чинній програмі звертається мало уваги на розв’язування задач, особливо творчих та нестандартних.

Склад і структура факультативного курсу побудовані так, щоб учні могли повторити, систематизувати й закріпити здобуті в основному курсі хімії знання, усвідомлюючи ключові ідеї та окремі положення, важливі в пізнавальному і світоглядному відношенні:

-          матеріальна єдність неорганічних і органічних речовин;

-          залежність властивостей речовин від будови й обумовленість застосування їхніми властивостями;

-          обумовленість перетворень речовин дією законів природи;

-          розвиток хімії під впливом науково-технічного прогресу.

Вивчення курсу спрямоване на виконання таких завдань:

-          розвиток особистості учня, його природних задатків, інтелекту, здатності до самоосвіти;

-          формування наукового світогляду учня на основі засвоєння системи знань про речовини та їх перетворення, основні хімічні закони і теорії;

-          формування життєвої й соціальної компетентностей учня;

-          забезпечити якість і міцність знань та вмінь учня з хімії;

-          формувати навички розв’язування ускладнених, нестандартних задач, використовуючи різноманітні методи та прийоми.

-          допомога у підготовці до вступу у ВНЗ.

Тематичний план

№	Тема	К-ть год
1.	Розділ І. Вибрані питання загальної хімії	14
2.	Розділ ІІ. Вибрані питання неорганічної хімії	24
3.	Розділ ІІІ. Вибрані питання органічної хімії	22
4.	Розділ ІV. Обчислення в хімії	10
Всього		70

Програма міжшкільного факультативного курсу

«Вибрані питання шкільного курсу хімії»

для учнів 11 класів

(70 годин, 2 години на тиждень)

№ уроку	Зміст навчального матеріалу	К-ть годин	Вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
	Розділ І. Вибрані питання загальної хімії	14	Учень (учениця): •    формулює визначення основних законів хімії; •    описує структуру періодичної сис­теми; •    наводить приклади лужних, інерт­них елементів, галогенів; сполук із ковалентним та йонним хімічним зв'язком; •    характеризує стан електронів в атомах; будову атомів і розміщен­ня електронів у них; елемент за його місцем у періодичній системі; особливості ковалентного та йонного зв'язків; процеси окиснення і відновлення; •    складає електронні та графічні електронні формули атомів; рівняння окисно-відновних реакцій на основі електронного балансу, термохімічні рівняння; •    обґрунтовує фізичну суть періо­дичного закону; електронну при­роду хімічних зв'язків; •    пояснює закономірності періодич­ної системи, залежність власти­востей елементів та їхніх сполук від електронної структури атомів; утворення йонного, ковалентного неполярного і ковалентного поляр­ного зв'язків; •    аналізує інформацію, закладену в періодичній системі, та використовує її для характеристики хімічного елемента; •       оцінює значення періодичного за­кону; •       визначає ступені окиснення атомів елементів у сполуках за їх форму­лами, вид хімічного зв'язку в ти­пових випадках; •       використовує поняття "електронегативність" при складанні хімічних формул; •       прогнозує властивості речовин за­лежно від виду хімічного зв'язку і тину кристалічної ґратки.
1-2	Основні поняття, теорії, закони хімії	2
3	Класифікація хімічних реакцій	1
4	Швидкість хімічних реакцій. Хімічна рівновага	1
5-6	Окисно-відновні реакції	2
7	Періодичний закон і періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва	1
8	Будова атома	1
9-10	Хімічний зв'язок	2
11-12	Розчини	2
13-14	Електролітична дисоціація. Йонні рівняння	2
	Розділ ІІ. Вибрані питання неорганічної хімії	24	Учень (учениця): •    називає прості речовини немета­лічних елементів, їхні сполуки за сучасною українською номенкла­турою; основні природні сполуки неметалічних елементів та їх родо­вища в Україні; •    наводить приклади мінеральних добрив, будівельних матеріалів; •    складає формули сполук немета­лічних елементів з Гідрогеном, Оксигеном; хлоридів, сульфатів, нітратів, карбонатів, солей амонію; •    характеризує неметалічні елементи за їх місцем у періодичній системі та будовою атома; фізичні і хімічні властивості неметалів, карбон (II) оксиду, карбон (IV) оксиду, суль­фур (IV) оксиду, сульфур (VI) оксиду, нітроген (IV) оксиду, суль­фатної, нітратної, карбонатної кис­лот; практичне значення неметалів та сполук неметалічних елементів, адсорбцію; •    складає рівняння реакцій, що характеризують основні хімічні влас­тивості неметалічиих елементів та їхніх сполук •    пояснює біологічне значення цих елементів; суть парникового ефек­ту, адсорбції, алотропії, причини кислотних дощів; •    обґрунтовує застосування спо­лук неметалічних елементів їхніми властивостями; роль хімічних доб­рив як джерела мінерального живлення рослин; •    оцінює значення виробництва та раціонального використання доб­рив для розв'язування продоволь­чої проблеми; вилив нітратів та чадного газу на здоров'я; •    висловлює судження про вплив сполук Карбону, Сульфуру та Нітрогену на навколишнє середовище, роль озонового шару в атмосфері; •    робить висновок про зумовленість властивостей неметалічних елемен­тів та їхніх сполук будовою атомів, важливість охорони довкілля від забруднення продуктами та відхо­дами хімічних виробництв.
15-16	Оксиди	2
17-18	Основи	2
19-20	Кислоти	2
21-22	Солі	2
23-24	Загальні відомості про металічні елементи та метали	2
25-26	Лужні і лужноземельні метали	2
27-28	Алюміній. Залізо	2
29-30	Неметалічні елементи. Водень і сполуки Гідрогену	2
31-32	Сполуки Галогенів	2
33-34	Підгрупа Оксигену	2
35-36	Підгрупа Нітрогену	2
37-38	Підгрупа Карбону	2
	Розділ ІІІ. Вибрані питання органічної хімії	22	Учень (учениця): •       називає елементи-органогени, най­важливіші органічні сполуки, пер­ші 10 членів гомологічних рядів метану, етену, етину, загальні фор­мули алканів, циклоалканів, алкенів, дієнів, алкінів, аренів; •       наводить приклади ізомерів спо­лук, застосування органічних спо­лук; •       прогнозує властивості сполук за будовою молекули та будову моле­кули за властивостями речовини; •       складає молекулярні, електронні та структурні формули алканін, циклоалканів, алкенів, дієнів, алкінів, аренів; • порівнює органічні й неорганічні речовини, насичені й ненасичені вуглеводні; • характеризує склад, структуру, фізичні та хімічні властивості, етанолу, гліцерину, оцтової та амінооцтової кислот, жирів, вуглево­дів, білків, первинну, вторинну, третинну й четвертинну структури білків; •       ілюструє властивості речовин рів­няннями хімічних реакцій; •       розрізняє природні й синтетич­ні речовини; за функціональними ознаками — насичені, ненасичені вуглеводні, спирти, карбонові кис­лоти й амінокислоти; • пояснює електронні та структурні формули органічних сполук, суть гомології; •    встановлює причинно-наслідкові зв'язки між складом, будовою, властивостями та біологічними функціями і застосуванням орга­нічних речовин; •    висловлює судження щодо значен­ня органічних речовин у суспіль­ному господарстві, побуті, охороні здоров'я тощо; •    пояснює значення теорії хімічної будови, причини багатоманітності органічних речовин; •    обґрунтовує біологічну роль орга­нічних сполук, значення органіч­ної хімії у створенні нових матері­алів, охороні здоров'я, побуті
39-40	Теоретичні основи органічної хімії	2
41-44	Вуглеводні	4
45-46	Природні джерела вуглеводнів	2
47-48	Спирти. Фенол	2
49-50	Альдегіди	2
51-52	Карбонові кислоти. Естери. Жири	2
53-54	Вуглеводи	2
55-56	Нітросполуки. Аміни	2
57-58	Амінокислоти. Білки	2
59-60	ВМС. Полімери	2
	Розділ ІV Обчислення в хімії	10	Учень (учениця): • обчислює масу (об'єм, кількість речовини) продукту реакції, якщо вихідна речовина має певну частку домішок; • обчислює масу (об'єм, кількість речовини) продукту реакції, якщо одну з вихідних речовин узято в надлишку; •       обчислює практичний вихід про­дукту за відомою масовою част­кою виходу продукту та масою (об'ємом, кількістю речовини) ви­хідної речовини, масову частку ви­ходу продукту; •       обчислює середню та істинну швидкість реакції, складає кінетичні рівняння хімічних реакцій; •      обчислює зміну швидкості реакції відповідно до певної зміни тиску, концентрації реагентів, температу­ри; •      обчислює температурний коефіці­єнт реакції, час, за який закінчу­ється реакція при певній темпера­турі; температуру, за якою реакція закінчується за певний час; •       обчислює концентрацію розчину вихідної речовини, її масову, мо­лярну або об'ємну частки за кіль­кісними даними реакції, що пере­бігає в розчині, здійснює перехід від одного способу вираження концентрації розчину або частки розчинної речовини до іншого; •       обчислює кількість теплоти, що виділяється чи поглинається під час реакції за участю певної маси (об'єму, кількості речовини) реагента, якщо наведено термохімічне рівняння реакції; •       обчислює тепловий ефект хімічної реакції та стандартну ентальпію утворення речовин з використан­ням наслідку закону Гесса; •       виконує комбіновані розрахунки за рівняннями реакцій з викорис­танням зазначених вище понять; •       виконує обчислення, пов'язані з приготуванням розчинів, виходя­чи з кристалогідратів, речовин, що взаємодіють з водою з утворен­ням нових речовин, а також шля­хом змішування (з використанням правила змішування); •       визначає склад суміші речовин, що одночасно вступають у хімічну реакцію, за відомою загальною ма­сою, об'ємом або кількістю вихід­них речовин і продуктів реакції; •       встановлює емпіричну формулу органічної сполуки за відомими масовими частками елементів, за результатами згоряння, за відомою зміною об'єму суміші газів внаслі­док згоряння; •       встановлює належність речовини до певного класу органічних сполук, виконуючи розрахунки за хімічним рівнянням, наведеним у загальному вигляді
61	Визначення мас, об’ємів та кількості речовини вихідних речовин	1
62	Задачі на визначення маси та об’єму речовини, якщо в ній містяться домішки	1
63	Розв’язування задач за термохімічними рівняннями реакцій	1
64	Встановлення формули речовин	1
65	Визначення концентрації розчинів	1
66	Задачі на суміші	1
67	Швидкість хімічних реакцій	1
68	Задачі на зміну пластинки	1
69	Нестандартні задачі. Методика розв’язування задач з обмеженими даними	1
70	Нестандартні задачі. Методика розв’язування задач з кількома невідомими	1

 

Література

1.       Березан О.В. Збірник задач з хімії. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. - 319 с.

2.       Березан О.В. Органічна хімія: Посібник для вчителів хімії та учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, слухачів та викладачів підготовчих відділень вузів. - Київ: Абрис, 2000. - 304 с.

3.       Домбровський А.В., Найдан В.М., Захарчик Ю.М., Захарченко Н.М. Органічна хімія. - Київ: Вища школа, 1992.- 508 с.

4.       Середа І.П. Конкурсні задачі з хімії для вступників до вузів. - Київ: Вища школа, 1995. - 256 с.

5.       Слєта Л.А., Холін Ю.В., Чорний А.В. Загальна хімія в задачах. Олімпіадні та пізнавальні задачі. - Харків, 1996.

6.       Сухан В.В., Тобенська Т.В., Капустян А.Й., Горлач В.Ф. Посібник для вступників до вузів. - Київ: Либідь, 1993.

7.       Хімія. 10-12 класи: Програми для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. - Тернопіль: Мандрівець, 2010. - 248 с.

8.       Хомченко Г.П. Посібник для вступників у вузи. - Київ: Освіта, 2004.

9.       Черних В.П. Хімія. Посібник для вступників до вузів/ В.П. Черних, Є.Я. Левітін, Н.В. Турченко. - Вінниця: Нова книга, 2006. - 361 с.

Відділ освіти Сокальської райдержадміністрації

Великомостівський НВК “Загальноосвітня школа

I-III ступенів – ліцей”

Методика організації наукової праці школярів та робота з обдарованими дітьми

— 2010 —

Методика організації наукової праці школярів та робота з обдарованими дітьми. Укладач Пальцева І.В. – вчитель хімії вищої кваліфікаційної категорії, вчитель – методист ВНВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей”, 2010. – 20с.

Схвалено методичною радою Сокальського РМК 28.12.2010р. (протокол №3)

У посібнику розміщені матеріали на допомогу вчителям різних категорій у роботі з обдарованими дітьми з методики організації науково -дослідницької, пошукової праці. Подається зразок дослідницького проекту з хімії «Метали на службі людей»

Рецензент: Зажицька Г.М. – вчитель вищої категорії, методист районного методичного кабінету відділу освіти  Сокальської РДА

Комп’ютерний набір: Пальцева О.О.

Вступ

* * *

Обдарований - який має великі природні здібності; здібний, талановитий. Здібність - природний нахил до чого-небудь; обдарування; талант. 

(Великий тлумачний словник сучасної української мови, 2002 р.) 

* * *

Обдарованість - комплекс задатків і здібностей, які за сприятливих умов дозволяють потенційно досягти значних успіхів у певному виді діяльності (чи діяльностей) порівняно з іншими людьми. 

(Л.Липова) 

* * *

Обдарованість - якісно своєрідне сполучення здібностей, від якого залежить імовірність більшого чи меншого успіху під час виконання тієї чи іншої діяльності. 

(Б.Тєплов) 

* * *

Обдарованість - специфічне поєднання здібностей високого рівня, а також інтересів, потреб, що дозволяє виконувати певну діяльність на якісно високому рівні, відмінному від умовного "середнього рівня". 

(Б.Чижевський) 

* * *

Обдарованість - поєднання трьох компонентів: мотивації, орієнтованої на виконання завдання; видатних розумових здібностей і креативності. 

(Дж.Рензуллі) 

* * *

Обдарованість - це не лише своєрідне поєднання здібностей людини, а ще й сукупність її особистісних характеристик. 

(Л.Слободянюк)

* * *

Обдарованість - високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей. 

(В.Чудновський, В.Юркевич)

* * *

Обдарованими ми вважаємо наших дітей і підлітків, рівень інтелекта яких і мотивація, що склалася, дозволяє їм досягти в майбутньому високих професійних і творчих досягнень. 

(Т.Хромова) 

* * *

Обдарованими називають тих, хто показує гарні результати або високий рівень здібностей в одній чи декількох галузях діяльності: загальні інтелектуальні здібності, академічні здібності, продуктивне мислення, здібності до лідерства, художні й артистичні здібності, психомоторні здібності. 

(Мануела Да Сільва) 

* * *

Обдарованість - це працелюбство. 

(Н.Лейтес) 

* * *

Обдарованість - це набір здібностей, здатність до видатних досягнень у будь-якій соціально значущій сфері людської діяльності. 

(Н.Лейтес) 

* * *

Обдарованість - системно-особистісне утворення, зумовлене природними особливостями організму людини (сенсорні, моторні, інтелектуальні компоненти високої енергетичності). Обдарованість складається з високого рівня інтелекту, творчих здібностей і мотиваційного компонента. 

(О.Кульчицька) 

* * *

Обдарованими є ті учні, які, за оцінкою професіоналів, внаслідок значних здібностей володіють потенціалом до високих досягнень. 

(Держвідділ освіти США) 

* * *

Обдарованість - підвищений рівень розвитку однієї чи декількох здібностей людини, на основі яких виникає можливість досягти високих результатів у соціально значимих видах діяльності. 

(В.Панов, А.Матюшкін) 

* * *

Обдарованість - це системна, така, що розвивається протягом життя якість психіки, яка визначає можливість досягнення людиною більш високих (незвичайних) результатів у одному чи декількох видах діяльності порівняно з іншими людьми. 

(Д.Богоявленська, В.Шадриков) 

* * *

Обдарованість - завжди унікальна, тому марно шукати універсальні ознаки обдарованих дітей. 

(Р.Стернберг) 

* * *

Обдарованість є наслідком розвитку вроджених задатків під дією як внутрішніх, суб'єктивних, так і зовнішніх, стосовно особистості, соціальних чинників. 

(О.Музика) 

* * *

Розумово обдаровані діти - це діти, які різко виділяються із середовища ровесників високим розумовим розвитком, який є наслідком як природних задатків, так і сприятливих умов виховання. 

(Ю.Гільбух) 

* * *

Здібність - це такі індивідуально-психологічні особливості людини, які сприяють успішному виконанню нею тієї чи іншої діяльності й не зводяться тільки до знань, умінь та навичок, які вона має. 

(Психологічний словник) 

* * *

Немає необдарованих дітей - є дорослі, які не займаються розвитком дитини, адже будь-яка здібність потребує розвитку. 

(І. Мороз) 

 Обдарованими можна вважати дітей, якщо вони: 

1. Часто "перескакують" через послідовні етапи свого розвитку. 

2. У них чудова пам'ять, яка базується на ранньому мовленні. 

3. Рано починають класифікувати і диференціювати інформацію, що надходить до них. 

4. Із задоволенням захоплюються колекціонуванням, при цьому їхня мета - не приведення колекції в ідеальний і досить постійний порядок, а реорганізація, систематизація її на нових підставах.

5. Мають великий словниковий запас. Із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слова і поняття. 

6. Можуть займатися кількома справами відразу, наприклад, стежити за двома чи більше подіями, що відбуваються навколо них. 

7. Дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять ніяких обмежень своїх досліджень. 

8. У ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв'язки, робити правильні висновки. 

9. Можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально "занурюються" в своє заняття, якщо воно їм цікаве. 

10. Мають сильно розвинуте почуття гумору. 

11. Постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу. 

12. Відзначаються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно. 

13. Часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію. 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо організації роботи з обдарованими дітьми

Учитись важко, а учить ще важче, 

Але не мусиш зупинятись ти, 

Як дітям віддаси усе найкраще, 

То й сам сягнеш нової висоти. 

П. Сингаївський 

Розбудова державності в Україні зумовила нові тенденції в розвитку освіти. З'явилася нагальна потреба суспільства у творчих, діяльних, обдарованих, інтелектуально, творчо і духовно розвинених громадянах. 

Кожна дитина по-своєму неповторна. Вона приходить у цей світ, щоб творити своє життя, знайти себе: хтось здібний до музики, образотворчого мистецтва, художньої праці, хтось до математики, хтось пише вірші, оповідання. Скільки дітей - стільки й здібностей, які залежать від психолого-фізіологічних особливостей людини, соціального оточення, сім'ї та школи. 

У результаті досліджень науковцями виділено такі характерні особливості обдарованих дітей: 

§  часто "перескакують" через послідовні етапи свого розвитку; 

§  у них чудова пам'ять, яка базується на ранньому мовленні; 

§  рано починають класифікувати інформацію, що надходить до них; 

§  із задоволенням захоплюються колекціонуванням, при цьому їхня мета - не приведення колекції в ідеальний порядок, а її реорганізація, систематизація на нових підставах; 

§  мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники чи енциклопедії, придумують нові слова і поняття; 

§  можуть займатися кількома справами одразу, наприклад, стежити за декількома подіями, що відбуваються навколо них; 

§  дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять жодних обмежень своїх досліджень; 

§  можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально "занурюються" у своє заняття, якщо воно їм цікаве; 

§  мають розвинене почуття гумору; 

§  постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу; 

§  відрізняються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно; 

§  часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію; 

§  їм бракує емоційного балансу, вони часто нетерплячі та поривчасті. 

Н.С. Лейтес виділяє три категорії обдарованих дітей: учні з ранньою розумовою реалізацією; учні з прискореним розумовим розвитком; учні з окремими ознаками нестандартних здібностей. 

Розвиток творчих здібностей слід розпочинати з ранніх років, використовуючи наявний нахил дитини до праці, саме цей нахил, на думку Н. Лейтеса, є дитячої обдарованості. 

Для оцінки соціального розвитку дитини, творчих здібностей, інтелекту практичні психологи повинні використовувати різні психодіагностичні методи, що доповнюються відомостями батьків, даними спостережень за дитиною. 

Існує багато методик, які допомагають пізнати творчу, обдаровану дитину з креативністю її мислення. 

Зокрема: 

§  Методика Векслера допоможе визначити рівень інтелектуальних здібностей. 

§  Методика Кетелла допоможе оцінити інтелектуальні можливості дитини. 

§  Методика Айзенка допоможе визначити рівень інтелекту. 

§  Методика "Неіснуюча тварина" допоможе визначити, наскільки в дитини розвинена творча уява, оригінальність мислення, емоційний стан. 

§  Методика "Прогресивні матриці Равена" допоможе визначити рівень аналітико-синтетичних умінь. 

§  Анкета з визначення здібностей учнів за методикою американських вчених Хаана і Кафа допоможе визначити на основі співставлення з інтересами одноліток особливості спрямованості даної особистості. 

Виявлення обдарованих і талановитих дітей - це тривалий процес. Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо вчитель творчий, а навчальний процес цікавий, різнобічний, результативний. 

Як же розвивати творчі здібності  школярів? 

"Учень... це не посудина, яку потрібно наповнити, 

а факел, якщо треба запалити"       К.Д. Ушинський 

§  Підхоплювати думки учнів, оцінюючи їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість, інтерес до нового. 

§  Стимулювати і підтримувати ініціативу учнів, самостійність. 

§  Створювати проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.

§  Розвивати критичне сприйняття дійсності.

§  Вчити доводити починання до логічного завершення. 

§  Надавати можливість виконувати більше навчальних завдань з обов'язковим підвищенням їх складності (при цьому має бути витриманий оптимальний обсяг додаткової роботи, щоб уникнути перевантаження). 

§  Використовувати творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих занять, свят. 

§  Під час опрацювання програмового матеріалу залучати до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створювати розвиваючі ситуації. 

§  Активно залучати до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках. 

§  Впливати особистим прикладом. 

§  Пам'ятати, що "своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки і здібності у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання - це завдання стає тепер найголовнішим у системі навчально-виховного процесу" (В.О. Сухомлинський). 

Удосконалити навчально-виховний процес, роботу з обдарованими дітьми, дати їм ґрунтовні, міцні знання, озброїти їх практичним розумінням основ наук допомагають: 

§  олімпіади з базових дисциплін; · олімпіади з творчого мислення; 

§  олімпіади з кмітливості та логічного мислення; 

§  конкурси;

§  конкурси знавців математики та логічного мислення; 

§  інтелектуальні ігри: "Ланцюжок", "Так чи Ні", "КВК", "Ерудит", "Поле чудес", "Брейн-ринг", "Перший мільйон", "Щасливий випадок", "Бізнес", "Інтелектуальний хокей", "Вікторина", Рольова гра", Дотепник", "Що? Де? Коли?", "Колесо фортуни", "О, щасливчик", "Зоряний час", "LG-Еврика", "Найрозумніший"... 

Елементи змагань, що містяться в іграх, сприяють розвитку здібностей творчого мислення, залучають учнів до активного життя. Розв'язуючи ребуси, кросворди, учні поступово починають складати власні головоломки, що сприяє розвиткові пам'яті, уваги, кмітливості, учні вчаться:

- самостійно працювати з літературою;

- аналізувати та систематизувати отримані дані; 

- робити висновки. 

Отже, при плануванні роботи з обдарованими дітьми можна порекомендувати такий перелік орієнтованих заходів: 

1. Створення інформаційного банку даних обдарованих дітей із різних напрямів діяльності. 

2. Систематизація матеріалів періодичних видань із проблеми дитячої обдарованості. 

3. Проведення проблемно-тематичних семінарів із метою систематичного підвищення майстерності вчителів, які працюють з обдарованими дітьми. 

4. Створення авторських програм та методичних розробок, спрямованих на виявлення та розвиток обдарованих дітей молодшого шкільного віку. 

5. Організація постійно діючого консультпункту для вчителів  із залученням науковців, лікарів, психологів, методистів районного відділу освіти. 

6. Залучення до роботи з обдарованими дітьми вчителів, які мають педагогічні звання "вчитель-методист", "старший вчитель". 

7. Створення банку педагогічного досвіду щодо роботи з обдарованими дітьми. 

8. Організація і проведення шкільних, районних  олімпіад із базових дисциплін

9. Формування груп для індивідуального сумісного навчання обдарованих дітей на базі однієї паралелі  з урахуванням рівня здібностей та сфери обдарованості, запитів кожної дитини. 

10. Підготовка до друку матеріалів із досвіду роботи, рекомендацій учителів, які працюють з обдарованими дітьми. 

11. Організація та проведення творчих звітів педагогів за результатами роботи з обдарованими дітьми на індивідуальних заняттях, гуртках, студіях. 

12. Забезпечення до участі обдарованих дітей у міських, районних, обласних творчих конкурсах. 

13. Здійснення моніторингу стану здоров'я обдарованих дітей. 

14. Розробка системи матеріального та морального заохочення обдарованих учнів та вчителів, які працюють з ними. 

15. Розгляд питань організації роботи з обдарованими дітьми та визначення подальших напрямів роботи на засіданнях шкільних, районних  методичних об'єднань учителів, педагогічних радах, нарадах при директору. 

ПОРАДИ ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРАЦІВНИКУ 

1. Учитель не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми . 

2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше від інших ставатиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших учнів .

3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда". Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність - зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей - звичайно, неприпустима. 

4. Учителеві необхідно пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються. 

Як розвивати творчі здібності обдарованих дітей

 1. Підхоплюй думки учнів і оцінюй їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість тощо. 

2. Підкреслюй інтерес дітей до нового. 

3. Заохочуй оперування предметами, матеріалами, ідеями. Дитина практично вирішує дослідницькі завдання. 

4. Вчи дітей систематичній самооцінці кожної думки. Ніколи не відкидай її. 

5. Виробляй у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок. 

6. Не вимагай запам'ятовування схем, таблиць, формул, одностороннього рішення, де є багатоваріативні способи. 

7. Культивуй творчу атмосферу - учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки клас зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує. 

8. Вчи дітей цінувати власні та чужі думки. Важливо фіксувати їх в блокноті. 

9. Іноді ровесники ставляться до здібних дітей агресивно, це необхідно попередити. Найкращим засобом є пояснення здібному, що це характерно, і розвивати у нього терпимість і впевненість. 

10. Пропонуй цікаві факти, випадки, технічні та наукові ідеї. 

11. Розсіюй страх у талановитих дітей. 

12. Стимулюй і підтримуй ініціативу учнів, самостійність. Підкидай проекти, які можуть захоплювати. 

13. Створюй проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви. 

14. Створюй в школі періоди творчої активності, адже багатого геніальних рішень з'являється в такий момент. 

15. Допомагай оволодівати технічними засобами для записів. 

16. Розвивай критичне сприйняття дійсності. 

17. Вчи доводити починання до логічного завершення. 

18. Впливай особистим прикладом. 

19. Під час занять чітко контролюй досягнуті результати та давай завдання підвищеної складності, створюй ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання. 

20. Залучай до роботи з розробки та впровадження власних творчих задумів та ініціатив, створюй ситуації вільного вибору і відповідальності за обране рішення. 

21. Використовуй творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих та семінарських занять, свят. 

22. Під час опрацювання програмового матеріалу залучай до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створюй розвиваючі ситуації. 

23. Активно залучай до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках. 

24. Відзначай досягнення вихованців, підтримуй та стимулюй активність, ініціативу, пошук. 

25. Пам'ятай, що учень "...це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити" (К.Д.Ушинський). 

Науково-дослідницька робота учнів старших класів

Однією з центральних проблем педагогіки на сьогоднішній день залишається пошук факторів підвищення рівня знань учнів, зміцнення їхніх умінь і навичок через систему науково-дослідницької роботи. Цей напрямок є достатньо проблемним, оскільки не всі учні мають добре розвинені навички самостійної роботи з додатковими джерелами інформації, не завжди можуть систематизувати, узагальнювати та аналізувати певну інформацію. Ця робота вимагає від педагога вміння організувати дітей у науково-дослідницькій роботі так, щоб кожен учень зумів максимально виявити й розвинути власні здібності.

При правильній організації роботи підвищується мотивація учнів до навчання, активно розвиваються навички мислення високого рівня, учні успішно застосовують отримані знання в різних життєвих ситуаціях. Важливо, щоб ця робота була розрахована на учнів різних рівнів. Грамотно організована диференціація дає однакові шанси максимально реалізувати свої нахили і здібності. ” Як відомо, під дослідницькою діяльністю розуміють діяльність, пов’язану з роботою учнів над творчою, дослідницькою задачею із заздалегідь невідомим розв’язком. Ця діяльність передбачає наявність основних етапів, характерних для дослідження в науковій сфері: постановку проблеми, вивчення теорії, присвяченої цій проблемі, підбір методик дослідження і практичне оволодіння ними, збір власного матеріалу, його аналіз та узагальнення, власні висновки . . . такий ланцюжок є невід’ємною ознакою дослідницької діяльності, нормою її проведення”, - вважає В.А.Леонтович.

На першому плані для педагога має бути довірливо-демократичне спілкування, яке створить умови для розвитку комунікативно-діяльнісних умінь і навивок учнів. Багатоплановість такого педагогічного спілкування розкрито в дослідженнях учених І.В.Страхова, Я.Л.Коломінського, А.А.Леонтьєва, Г.В.Гусєва, А.А.Бодальова, А.Н.Лутошкіної. Л.С.Виготський стверджував, що ”У співпраці дитина може зробити більше, ніж самостійно”.

В учнів 14-16 років добре розвинене логічне мислення, вони цікавляться технікою, культурою, громадським життям, швидко реагують на прояви добра і зла, справедливості і несправедливості, вміють підпорядковувати особисті інтереси суспільним. Вони спроможні здобувати не тільки опосередковані знання, а й безпосередні. Саме тут у пригоді стане навчальна ситуація, яка є вищим ступенем збудження інтересу до знань, усвідомлення необхідності нового пізнання. Саме навчальна ситуація і покликана сприяти підвищенню зацікавленості в знаннях та спонукати до пошукової навчальної діяльності. Через навчальні ситуації формуються навчально-дослідницькі вміння учнів.

Навчально-дослідницькі вміння – це синтез ідеї інтелектуальних, практичних, самоорганізації та самоконтролю, засвоєних та закріплених у способах діяльності. Вони лежать в основі готовності школярів до пізнавального пошуку і виникають у результаті управління навчально-дослідницькою діяльністю учнів.

Також необхідною умовою для результативної науково-дослідницької діяльності є оволодіння учнями пізнавальними уміннями.

Метод проектів як педагогічна технологія на уроках хімії

Процес роботи за методом проектів складається з кількох основних етапів, назви і зміст яких незначно відмінні у різних авторів.

Якщо узагальнити історичний досвід розробки методу проектів, то можна виділити такі основні його етапи.

• Вибір теми. Учні пропонують теми, а вчитель допомагає їм у виборі однієї з них. Якщо проводиться перший проект у даному класі, то цей пункт опускається.

• Визначення мети. Вчитель допомагає учням визначити найактуальніші і водночас посильні для учнів завдання на певний проміжок часу.

• Розробка проекту-плану діяльності для досягнення визначеної мети. На цьому етапі відбувається вибір методів і засобів для роботи над проектом. Наприклад, експеримент, інтерв'ю, соціологічне опитування, вивчення літератури, пошук інформації.

• Виконання проекту. Конкретна практична робота або низка практичних кроків до поставленої мети. Час виконання і термін проміжного контролю визначаються вчителем.

• Підбиття підсумків або презентація проекту проводяться як під час уроку, так і в позаурочний час.

Розробляючи метод проектів, доцільно звернути увагу на їх класифікацію. В.Кільпатрик виділяє 4 види проектів: 1) продуктивний; 2) споживчий; 3) проект розв'язування проблеми; 4) проект-вправа.

Сьогодні пропонується кілька варіантів класифікації проектів, а саме:

• за складом учасників (колективні, малі, індивідуальні);

• за метою спрямування (продуктивні, пізнавальні, самовиховання, розважально-ігрові, творчі);

• за тематикою;

• за терміном реалізації тощо.

Вимоги до використання методу проектів:

• наявність значущої в дослідницькому плані проблеми, яка вимагає інтегрованих знань (вплив кислотних дощів на довкілля, парниковий ефект, виробництво органічних та неорганічних речовин, логічне пояснення структури періодичної системи, фізіологічна дія спиртів тощо);

• практична, теоретична і пізнавальна значущість результатів;

• самостійна діяльність учнів (індивідуальна, групова);

• структурне планування проекту із зазначенням поетапних результатів;

• використання дослідницьких методів.

Вибір тематики проектів необмежений: учитель пропонує тему відповідно до навчального плану. Учні самі пропонують теми проектів, особливо для позаурочної діяльності. Метод проектів все ширше використовується в системі освіти різних країн, і причини цього такі:

• необхідність не тільки передавати учням суму знань, а й навчити їх здобути ці знання самостійно, уміти користуватися ними для розв'язання пізнавальних і практичних задач;

• актуальність набуття комунікативних навичок і вмінь під час виконання різних соціальних ролей;

• актуальність широких людських контактів, ознайомлення з різними точками зору на одну проблему;

• значущість, для розвитку учня вміння користуватися дослідницькими методами, збирати необхідну інформацію, факти, аналізувати їх з різних точок зору, висувати гіпотези, робити висновки.

Для виконання на уроках хімії, на мою думку, найбільш придатні такі проекти:

1. Дослідницькі проекти. Вимагають добре продуманої структури, актуальності предмета дослідження, відповідних експериментальних і дослідницьких робіт, методів обробки інформації. Структура їх наближена до істинного дослідження. Цей тип проектів пов'язаний з аргументацією актуальності теми, формулюванням проблеми дослідження, зазначенням джерел інформації, висуванням гіпотез і обговоренням отриманих даних, оформленням результатів досліджень.

2. Рольові, або ігрові проекти. У таких проектах структура тільки окреслюється і залишається відкритою до завершення роботи. Учасники виконують певні ролі, зумовлені змістом і характером проекту. Це можуть бути учасники виробничого процесу: науковці, технологи, інженери з охорони праці і т.д. Ступінь творчості тут дуже високий, результати виявляються тільки після завершення проекту.

3. Інформаційні проекти. Спрямовані на збір інформації про певний об'єкт, явище, їх аналіз і узагальнення фактів. Структура такого проекту може бути визначена планом:

1) мета проекту, його актуальність;

2) джерела інформації (літературні, засоби масової інформації, бази даних, анкетування, "мозкова атака");

3) обробка інформації (аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки);

4) результат-презентація.

4. Прикладні проекти. Відрізняються чітко продуманим результатом діяльності учнів, орієнтованим на соціальні інтереси самих учнів (логічне пояснення структури періодичної системи, пояснення явища радіоактивності, значення окисно-відновних реакцій).

На уроках хімії доцільно використовувати короткотермінові проекти, які можна опрацювати на двох-трьох уроках з предмета, використовуючи знання з інших предметів (математика, фізика, біологія, географія).

Реалізація методу проектів на практиці веде до зміни позиції вчителя. Із носія готових знань він перетворюється на організатора пізнавальної діяльності своїх учнів. Змінюється психологічний клімат в класі, оскільки вчителю доводиться переорієнтовувати свою навчально-виховну роботу і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності, на пріоритет діяльності пошукового, дослідницького, творчого характеру.

Загальні підходи до структуризації проектів

1. Вибір теми проекту, його типу, кількості учасників.

2. Можливі варіанти проблем, які потрібно дослідити в рамках проекту, обдумуються вчителем. Самі проблеми пропонують учні з допомогою вчителя (допоміжні запитання, ситуації, що допомагають формулювати проблему, "мозковий штурм").

3 Розподіл завдань за групами, обговорення можливих методів дослідження, пошуку інформації, творчих розв'язків.

4. Самостійна робота учасників проекту за своїми індивідуальними та груповими планами.

5. Поетапне обговорення отриманих результатів у групах.

6. Захист проекту.

7. Колективне обговорення, експертиза, оголошення результатів, оцінювання роботи, формулювання висновків.

Параметри зовнішнього оцінювання проекту

1.Значущість і актуальність проблеми, адекватність темі, що вивчається.

2.Коректність методів досліджень і обробки даних.

3.Активність кожного учасника відповідно до його індивідуальних можливостей.

4.Колективний характер рішень.

5.Характер спілкування, взаємодопомоги, взаємодоповнення учасників проекту.

6. Залучення знань з інших предметів.

7. Уміння аргументувати свої висновки.

8. Естетика оформлення результатів.

9.Уміння відповідати на запитання опонентів, лаконічність і аргументованість кожного виступу.

Проекти органічно вписуються в навчальний процес або виконуються в позаурочний час. Метод проектів як метод навчання відповідає основним положенням системи освіти: формує критичне і творче мислення як пріоритетні напрямки інтелектуального розвитку людини. Критичне мислення сприяє розвитку таких навичок: аналіз інформації, відбір і порівняння фактів, встановлення асоціацій з вивченими явищами, фактами, самостійність, логічна побудова доказів, систематизація результатів.

Творче мислення передбачає такі навички: мислений експеримент, самостійне використання знань для розв'язання нової задачі, здатність комбінувати відомі методи, комплексний підхід до проблеми, здатність передбачати можливі наслідки рішень, що приймаються, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, інтуїтивне розв'язання проблеми.

Метод проектів дає змогу розв'язувати завдання формування всіх перерахованих вище інтелектуальних умінь критичного і творчого мислення. Колективна та індивідуальна робота над тією чи іншою проблемою, яка має на меті не тільки розв'язати дану проблему і довести правильність її розв'язку, а й показати результат своєї діяльності як певний продукт, передбачає необхідність у різні моменти пізнавальної, експериментальної творчої діяльності використовувати сукупність перелічених вище навичок. Усі ці навички потрібно формувати. Для цього і використовується метод проектів.

«Метали на службі людей»

 «Людина не може обійтись без металів… Якби не було металів,

люди вели б злиденне існування серед диких звірів».

Г. Агрікола, 1550р.

Мета проекту: ознайомити учнів з історією встановлення і розвитку металургійного виробництва в Україні, охарактеризувати металургію як одну з основних галузей народного господарства; розглянути загальні проблеми металургійних виробництв і шляхи їх розв’язання; розкрити проблему безвідходних виробництв у металургії та охорони навколишнього середовища; формувати уміння наводити конкретні приклади з даної проблеми; висвітлити роль металів і їх сплавів у науково-технічному прогресі; навчити оформляти результати своєї роботи у вигляді повідомлення, заохочувати учнів брати участь у проектах із вивчення екологічного здоров’я нашої планети.

Міжпредметні зв’язки: хімія (основна), біологія, історія, географія, екологія, фізика (допоміжні).

Методи вивчення теми: аналіз літератури, наукові дослідження, обробка статистичних даних.

Організація роботи: робота у групах сформованих за вибором учнів.

Основні етапи роботи над проектом

Робота над проектом зайняла один спарений урок, не враховуючи попередньої підготовки вчителя і самостійного опрацювання матеріалу учнями вдома. Усіх учнів поділено на 5 груп. Учитель допомагає їм обрати одну із запропонованих тем.

І. Вибір теми

1. Основні етапи розвитку металургії в Україні та застосування металів і сплавів у сучасній техніці.

2. Застосування рідкісних металів.

3. Небезпека металургійного виробництва.

4. Проблема безвідхідних виробництв у металургії та охорона довкілля.

5. Зменшення згубного впливу хімічних виробництв на навколишнє середовище.

ІІ. Визначення мети, формулювання гіпотез

Вчитель допомагає учням визначити найактуальніші і водночас посильні для учнів завдання.

ІІІ. Розробка плану діяльності, визначення шляхів пошуку інформації

IV. Виконання проекту

Учні визначають основні питання вибраної теми. Конкретна практична робота відповідно до поставленої мети, з використання проміжного контролю вчителем.

V. Підбиття підсумків та презентація проекту

Кожна група захищає свій проект 5-7 хв. Відповіді на запитання опонентів – 10 хв.

Форма презентації: групові повідомлення про результати роботи з використанням схем, таблиць, рефератів.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Основні етапи розвитку металургії в Україні та застосування металів і сплавів у сучасній техніці

Агрікола Георг (1494-1555 рр.) – німецький вчений, який вперше узагальнив досвід гірничо-металургійних виробництв в книзі «Про гірничу справу…», яка до ХVIII ст. була основним посібником по геології, гірничій справі і металургії, ще у 1550 році писав: «Людина не може обійтись без металів… Якби не було металів люди вели б злиденне існування серед диких звірів».

Виробництво заліза на території України відоме з VII-V ст. до н.е. За часів Київської Русі набув поширення так званий сиродутний процес добування заліза способом безпосереднього відновлення залізних руд деревним вугіллям у горнах. У XIV-XVIII ст. на Поліссі, Київщині, у Прикарпатті й Галичині здійснювалось виробництво металу у горнах і примітивних домницях. На Поліссі наприкінці XVIII ст. з’явились перші доменні печі невеликого розміру, в яких із місцевих болотних і гірських руд виплавляли ливарний чавун на деревному вугіллі. Заводське виробництво чорних металів в Україні набуло розвитку наприкінці XIX ст. одночасно з промисловою розробкою покладів кам’яного вугілля у Донбасі і  залізних руд у Криворізькому і Керченському басейнах. Перш доменна піч, що працювала на кам’яному вугіллі, була споруджена на початку XIX ст. в Луганську. З 80-х років великі металургійні заводи, що використовували кокс, будувалися в Україні на Донбасі і в Придніпров’ї. Перший такий завод став до ладу у 1872 р. в Юзівці (нині Донецьк). У 1913 р. в Україні була зосереджена більша частина виробництва металу, ніж у всій тодішній Росії. Діяло 42 доменні і 72 мартенівські печі, 28 конвертерів.

        Металургійне виробництво дає велику кількість різноманітних металів та сплавів. Їх дуже широко застосовує людина у своєму житті: в техніці, науці, побуті. З металів та їх сплавів виготовляють інструменти, турбіни електростанцій і реактивних двигунів, вимірювальних приладів, залізничних рейок; у літако-, ракето- і суднобудуванні; для виготовлення хімічної апаратури; у виробництві літаків та автомобілів, лабораторного посуду; для виготовлення трансформаторів, кислототривких апаратів і приладів.

Нині залізо та його сплави, безперечно, є основними технічними матеріалами. Без них не обходиться жодна галузь. Із чорних металів виготовляють верстати й автомобілі, кораблі і мости, арматуру для залізобетонних конструкцій і жерсть для консервних банок, дахове залізо і сільськогосподарські машини, труби та інструменти, побутові вироби тощо.

Алюмінієві сплави посідають друге місце серед конструкційних матеріалів. Вони стійкі до атмосферної корозії, порівняно дешеві, просто добуваються та обробляються. Алюмінієві сплави застосовують у ракетній техніці, авіа-, авто-, судно- та приладобудуванні.

Далеко позаду стоять магній і титан. Основна галузь застосування магнію – виготовлення на його основі легких сплавів, для яких характерні значні твердість, міцність і стійкість до корозії. Магнійтермічним способом добувають деякі метали, зокрема титан.

Магній широко застосовують у синтезі органічних сполук. Суміші порошку магнію з окисниками використовують для виготовлення освітлювальних і запалювальних ракет.

Титан, який має винятково високу стійкість до корозії, що перевищує стійкість неіржавної сталі, використовують для виготовлення хімічної апаратури та в різних галузях машинобудування, оскільки він не набагато важчий за алюміній, але втроє міцніший за нього. Висока жаростійкість титану та його сплавів робить їх дуже цінними матеріалами для літако- та ракетобудування. Крім того, сплави титану добре сумісні з живою тканиною, тому з них виготовляють медичні інструменти.

Сплави кольорових металів використовуються для виготовлення деталей машин, пружин та інструментів, які під час ударів не дають іскор; для виготовлення предметів домашнього вжитку, монет, деталей електричних нагрівників.

Застосування рідкісних металів

Сучасні науково-дослідні інститути металів та сплавів у своїх дослідженнях досягнули великих результатів по вивченню нових властивостей різних металів, металів, які не дуже добре нам знайомі і які не мають широкого застосування, але за якими майбутнє.

Як засвідчує періодична таблиця Д. І. Менделєєва, у природі існує ще близько 70 металів. Можна вважати, що найближчим часом жоден із них за масштабами виробництва і застосування не зрівняється із залізом і алюмінієм. Разом з тим майже всі метали більшою чи меншою мірою вже роблять свій внесок у технічний прогрес. Це стосується не лише важких металів, які людина з давніх-давен знає і використовує (мідь, олово, свинець), а й таких, які лише нещодавно зацікавили вчених та інженерів, наприклад, цирконій, тантал.

Цирконій Zr зовні схожий на сталь. Він дуже стійкий до дії кислот. За цією властивістю він перевишує титан та високолеговані сталі. За міцністю він не поступається конструкційним сталям. Із цирконію виготовляють оболонки паливних елементів для ядерних реакторів. Він не тільки стійкий до корозії та механічних навантажень, а й практично «прозорий» для нейтронів. Zr використовують як ефективну легуючу добавку до сталей.

Тантал Ta також застосовується як легуюча добавка до спеціальних сталей : вони стають ще більш тугоплавкими (температура плавлення ≈ 3000 ˚С). Для сплавів танталу характерні висока міцність і надзвичайна стійкість до впливу хімічного агресивного середовища. Тому його використовують у хімічній промисловості для виготовлення теплообмінників та інших апаратів, у електроніці – як конструкційний матеріал. Чистий тантал добре уживається з біологічними тканинами. Він з ними хімічно не взаємодіє і не викликає подразнення у м’язах та кістках. Ось чому хірурги для скріплення кісток і м’яких тканин використовують танталові пластинки, дріт, стержні, шурупи.

Нові металеві матеріали у таких галузях техніки, як сучасні машинобудування, електроніка, медична, ядерна, космічна техніка, взагалі незамінні. Отже, завдяки своїм властивостям метали мають широке застосування. Нині важко знайти таку галузь науково-технічної діяльності виробництва чи побуту, де метали не відігравали б суттєвої ролі. Вони належать до числа найпоширеніших матеріалів, які людина використовує для забезпечення своїх життєвих потреб.

Небезпека металургійного виробництва

Можна зробити висновок про те, що метали і їх сплави є невід’ємним елементом в нашому повсякденному житті. Застосування металів дало не тільки багатство людині, а й викликало негативні економічні проблеми.

Металургійні заводи дуже забруднюють довкілля. Видобування та обробка руди, підготовка сировини і завантаження її в доменні печі супроводжуються утворенням великої кількості пилу. Сама доменна піч також є традиційним джерелом забруднення через високий вміст оксидів СО і СО2 у відхідних газах.

Серйозним забрудненням довкілля є й коксові печі, де виробляться металургійний кокс. Під час їх завантаження повітря забруднюється пилом і парою. Крім того у повітря виділяються гази, що не тільки мають неприємний запах, а й шкідливі для здоров’я (H2S, SO2, CO тощо).

Нині металурги працюють над тим, щоб кокс замінити воднем. Тоді з печей не виділятимуться шкідливі гази, а лишень водяна пара, яку можна легко сконденсувати.

Дуже перспективним є застосування водню у кольоровій металургії, наприклад, для переробки мідних руд.

У процесі добування сталі у сталеплавильних печах, особливо конвертерах, виділяється багато димових газів, що також містять отруйний чадний газ СО. На сучасних заводах встановлюють фільтри, пило- і газовловлювачі та інші очисні споруди, що допомагають утилізувати виробничі відходи і деякі з них далі переробляти. Так після очищення металургійні відхідні гази використовують, як цінне паливо.

Світ металів дуже різноманітний. Метали поруч з їх великою користю для людини, можуть бути і небезпечними для неї. Попадаючи в організм людини вони спричиняють різні захворювання. Два важливі, найбільш поширені важкі метали, які шкідливі для організму людини – свинець і ртуть.

Існують необхідні для життя елементи – це Кальцій і Магній. Є речовини, корисні в малих дозах, але шкідливі у великих. До них належить Купрум. І, нарешті, цілий ряд елементів не мають ніякої цінності для організму і є отруйними у будь-яких кількостях. До останньої групи належать Плюмбум і Меркурій. Це так звані токсичні метали. Вони можуть серйозно порушувати стан здоров’я людини.

Плюмбум (свинець)

Джерела свинцю (Плюмбуму):

- викиди авіаційних двигунів;

- олійні фарби на свинцевій основі;

- автомобільні акумулятори;

- керамічні покриття на порцеляні;

- дим цигарок;

- труби зі свинцю;

- автомобільне пальне з підвищеним вмістом Плюмбуму (вихлопні гази);

- овочі, вирощені біля автомагістралей.

Вплив на організм людини:

- біль у животі, анемія, артрит, порушення мозкової діяльності; підвищена збудливість, вплив на утворення гемоглобіну, порушення росту і розвитку дітей, ураження нирок і печінки.

Захисні засоби:

- вітамін В

- кальцій

- вітаміни С, D

- магній

- цинк

- різні сорти капусти.

Меркурій (ртуть)

Ртуть широко застосовувалась з часів Риму і до наших днів. У Давньому Римі її використовували для очищення срібла і золота від домішок. Вислів «божевільний, як капелюшний майстер» пояснюється тим, що капелюшні майстри постійно піддавалися впливу сполук Меркурію, що використовувалися під час виготовлення фетрових капелюхів, і згодом часто божеволіли.

Крім божевілля, до ознак отруєння Меркурієм належать блідість, випадання зубів, порушення діяльності головного мозку і зміна рухових рефлексів. Унаслідок контакту з ртуттю можлива смерть.

Джерела ртуті (Меркурію):

- хімічні добрива;

- отруєні види великих риб (наприклад, риба-меч);

- пломби «срібні» зубів;

- мастика для підлоги;

- вибухові речовини;

- мазі, ліки;

- фотоплівки;

- пластмаси;

- фарби;

- промислові відходи.

Захисні засоби:

- різні сорти капусти;

- селен;

- добре харчування.

Проблема безвідхідних виробництв у металургії та охорона довкілля

Важливим способом боротьби із забрудненням довкілля є впровадження безвідходної металургії. Розроблено спосіб безпосереднього добування сталі з руди без доменного процесу. Суть способу прямого відновлення заліза полягає в тому, що з очищеної руди, яка практично містить лише оксиди феруму, виготовляють кульки – окотки. Їх безперервно подають конвеєром у циліндричну обертову піч. Піч має невеликий ухил, тому окотки поступово пересуваються до нижньої частини. Туди ж протитечією надходить відновник (водень):

                Fe2O3 + 3H2         2Fe + 3H2O

Відновлення відбувається за температури, нижчої від температури плавлення заліза. В результаті утворюється губчасте залізо, з якого в електропечах добувають сталь.

Отже, ефективне використання природних ресурсів, вилучення з перероблюваної сировини якомога більшої кількості цінних продуктів, зменшення стадії виробничого процесу, створення комбінатів, на яких відходи одного виробництва використовуються як сировина для іншого, - ці заходи та інші спрямовані на охорону природного середовища від забруднення промисловими відходами.

У наш час необхідно ефективно використовувати природні ресурси, добуваючи з перероблюваної сировини максимальну кількість цінних для народного господарства продуктів, тобто прагнути до створення безвідхідного виробництва. Яскравим прикладом цього є кольорова металургія. Як ви вже знаєте, в процесі випалювання руд кольорових металів (мідних, цинкових, свинцевих) утворюються гази, які містять оксид Сульфуру (IV) SO2. Оскільки SO2 забруднює навколишнє середовище, то на багатьох сучасних виробництвах цей газ за допомогою спеціальних пристроїв уловлюють і використовують для виробництва сірчаної кислоти. В результаті цього не забруднюється навколишнє середовище, і народне господарство одержує додаткові прибутки. Так, наприклад, якщо при добуванні 1т міді уловлюється оксид Сульфуру (IV) SO2, то з нього можна добути приблизно 10т сірчаної кислоти.

Ви також знаєте, що одним із видів сировини для виробництва сірчаної кислоти є пірит (сірчаний колчедан). Пірит, крім сірки, містить домішки сполук міді, цинку, свинцю, нікелю, кобальту, бісмуту та інших металів, у тому числі золото і срібло. При організації безвідхідного виробництва вдається виділити ці метали, а залишок, що утворюється, використовувати для виробництва різних видів цементу.

Зменшення згубного впливу хімічних виробництв на навколишнє середовище

Необхідність уловлювати різні доменні гази, що утворюються при виробництві металів, є хоча б тому, що попадаючи в атмосферу CO2, NO2, SO2, SO3 повертаються до нас у вигляді кислотних дощів. Захист біосфери від забруднення викидами металургії та інших хімічних виробництв – найважливіша проблема сучасності. Кислотні дощі спричиняють підвищення кислотності ґрунтів, зниження врожайності, вони спричиняють корозію металів. Постає завдання створення корозійно стійких металів і їх сплавів.

Один із шляхів зменшення забруднення навколишнього середовища викидами газів при виплавці чавуну, сталі та інших металів є створення сучасних технологій безвідхідних виробництв. Коли шкідливі викиди – речовини, що є побічними продуктами реакції виплавки металів, стають доступною сировиною чи джерелом енергії для інших виробництв.

Перед науково-дослідними інститутами, лабораторіями, металургійними комбінатами стоять такі завдання:

1. Покращити структуру і якість конструкційних матеріалів, виходячи із завдань створення нової прогресивної техніки і реалізації ресурсозберігаючого напрямку в розвитку економіки.

2. Прискореними темпами розвивати виробництва економічних видів металоконструкцій, синтетичних та інших прогресивних матеріалів.

3. Розширити асортимент, покращити техніко-економічні характеристики конструкційних матеріалів.

4. Розширити виробництво труб нафтового асортименту, газопровідних та інших із заводським антикорозійним покриттям.

Статистичним управлінням підраховано:

1. Якщо заощадити за рік один відсоток прокату чорних металів, які використовуються в машинобудуванні та металообробці, то додатково можна виготовити 1 млн. 800 тис. холодильників або 3 тис. кілометрів труб великого діаметру, або 160 тис. тракторів.

2. 1 млн. верстатів можна виготовити з металу, який протягом року іде в стружку.

3. Із 1 тонни металобрухту можна виготовити стільки сталі, що її вистачить для виготовлення автомобіля або 50 велосипедів.

Щоб зменшити згубний вплив хімічних виробництв на навколишнє середовище є багато шляхів. Один з них – це озеленення нашої планети, наших міст і сіл.

Враховуючи складну екологічну ситуацію, у зонах перевищення вмісту важких металів рекомендується висаджувати дерева, які поглинають певні метали:

- акацію (молібден, стронцій, марганець, мідь, нікель, свинець)

- ясен (стронцій, барій, цинк, марганець, мідь, свинець)

- клен (рідкоземельні метали, свинець)

- вербу (стронцій, барій, цинк, мідь, кобальт)

- осику (стронцій, барій, цинк, мідь, кобальт)

- каштан (важкі метали).

Висновок: майбутнє належить новим екологічно безпечним, маловідходним і, де можливо, безвідхідним технологічним процесам по виробництву металів та їх сплавів.

Оцінювання роботи учасників проекту

Література

1. Анджейчак А. Психолого-педагогічні умови формування творчої особистості дитини в освітньо-виховних закладах // Обдарована дитина. - 2000. - №5. - С.8-13. 

2. Балл Г.О. Про визначальні характеристики здібностей і принципи їх врахування у навчально-виховній роботі // Психологія. - К.: Дніпро, 1992. - Вип.32. 

3. Барко В., Панок В., Лазаревський С. Психолого-педагогічна діагностика творчого потенціалу особистості учня в навально-виховному процесі: Методичні рекомендації. - Тернопіль, 2000. - 85 с. 

4. Барко В., Тютюнников А. Як визначити творчі здібності дитини? - К., 19991. - С.79. 

5. Волобуєва Т.Б. Розвиток творчої компетентності школярів // Управління школою. - Харків, 2005. - 110 с. 

6. Голуб Т. Виховуємо обдарованих дітей (Батьківський катехізис, або Закони розумно-організованого сімейного виховання школярів) // Завуч. - 2004. - №22. - С.47-53. 

7. Інтелектуальні ігри в початковій школі // Упоряд. Ю.Є. Бардакова. - Х.: Вид. група "Основа", 2005. - 192 с. 

8. Універсальні інтелектуальні ігри. Педагогічна академія пані Софії. // Упоряд. Ю.Є. Баракова. - Х.: Вид. Група "Основа", 2005. - 32 с. 

9. Серапулова Є. Виховання обдарованої дитини // Початкова школа. - 2000. - №2. - С.3-5. 

10. Сігітов О. Навчання і виховання обдарованих дітей // Початкова школа. - 1993. - №10. 

11. Теличко Н.В. Американський досвід роботи з обдарованими дітьми можна використати в Україні // Обдарована дитина. - 2005. - №10. - С.27-35. 

12. Хохліна О. Методика формування загальних інтелектуальних здібностей дитини // Практична психологія і соціальна робота. - 2000. - №6. - С.23-25; №7. - С.31-35. 

13. Чернишова Д. Організація роботи з обдарованими учнями // Обдарована дитина. - 2001. - №7. - С.4-7. 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………..3

Методичні рекомендації щодо організації роботи з обдарованими дітьми………………………………………....6

Поради педагогічному працівнику………………………….10

Науково-дослідницька робота учнів старших класів…..……….……………………………………………….11

Метод проектів як педагогічна технологія на уроках хімії…………………………….………………………….……..14

Дослідницький проект «Метали на службі людей»..…….16

Література………………………………………………………19

Відділ освіти Сокальської райдержадміністрації

Великомостівський НВК “Загальноосвітня школа I-III ступенів – ліцей”

Розвиток критичного мислення на уроках хімії

(дещо з методики та досвіду)

2010

                  

 Розвиток критичного мислення (дещо з методики та досвіду). Укладач: Пальцева І.В. – вчитель хімії вищої кваліфікаційної категорії, вчитель – методист ВНВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей”,2010. – 22с.

Схвалено методичною радою Сокальського РМК 28.12.2010р. (протокол №3)

У методичному посібнику подані інформаційно-методичні матеріали, які допоможуть вчителям хімії та біології на уроках застосовувати технології критичного мислення.

Рецензент: Зажицька Г.М. – вчитель вищої категорії, методист районного методичного кабінету відділу освіти  Сокальської РДА

Комп’ютерний набір: Пальцева Н.О

Мислення - міркування, зіставлення явищ об'єктивної дійсності з відповідними висновками.

Великий тлумачний словник української мови

Критичне мислення - така організація навчання, за якої учні не просто запам'ятовували матеріал з предмету, а запитували, досліджували, творили, вирішували, інтерпретували і дебатували за змістом матеріалу.

Кроуфорд, Саул, Метьюз, Макінстер

Критичне мислення - ретельно обдумане, зважене рішення стосовно якогось судження: чи маємо ми прийняти, відкинути або відкласти його, і ступінь упевненості, з яким ми це робимо.

Мур і  Паркер

Критичне мислення є таким мисленням, яке розвивається на основі ретельної оцінки як припущень, так і фактів і призводить до найбільш об'єктивних висновків шляхом аналізу всіх доцільних факторів і використання обґрунтованих логічних процесів.

Картер 

Вступ

Розвиток критичного мислення стає найактуальнішим за часів інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних або інших обставин, без ефективного вирішення проблем, значна частина яких не передбачувана. У цьому сенсі є очевидною життєва необхідність формування критичного мислення для вітчизняної системи освіти.

Критичне мислення починається як перехід від навчання, орієнтовано переважно на запам’ятовування, до навчання, спрямованого на розвиток свідомого самостійного мислення учнів.  

І. Формування критичного мислення: загальні підходи

Люди, які мають навички критичного мислення:

·       Чесні самі з собою;

·       Перемагають сумніви;

·       Ставлять запитання;

·       Базують судження на доказах;

·       Можуть відокремити головне від риторики;

·       Ними практично неможливо маніпулювати.

Людина, яка критично мислить, вмітиме:

·       Визначити проблему;

·       Перевірити використану інформацію;

·       Проаналізувати твердження, що лежить в основі інформації;

·       Враховувати альтернативні точки зору;

·       Визначати наявність підтексту в інформації;

·       Робити висновки;

·       Приймати оптимальні рішення.

Ці навички потрібні всім: учневі на уроці, покупцеві в супермаркеті, громадянинові на виборчій дільниці, менеджерові на робочому місці.

Ключові елементи критичного мислення:

1.  Самостійне. Інформація – відправний, а не кінцевий пункт критичного мислення.

2.  Починається з постановки питання  і подальшого визначення проблеми

3.  Базується на переконливій аргументації

4.  Володіння певними прийомами, які в сукупності створюють перевірену на практиці ефективну методологію опрацювання інформації

5.  Грунтується на критеріях. Критерії – це положення, які бере до уваги критично мисляча людина, оцінюючи ідеї у процесі їх аналізу.

6.  Критичне мислення завжди діалогічне, тобто передбачає дискусії

7.  Є мисленням, яке самовдосконалюється.

Особливості навчального процесу, побудованого на засадах критичного мислення:

·  У навчання включаються завдання, розв’язання яких потребує мислення вищого рівня

·  Навчальний процес обов’язково організований як дослідження учнями певної теми, що виконується шляхом інтерактивної взаємодії між ними.

·  Результатом навчання є не засвоєння фактів чи чужих думок, а вироблення власних суджень через застосування до інформації певних прийомів мислення

·  Критичне мислення потребує від учнів достатніх навичок оперування доказами та формулювання умовиводів. Сюди ж відноситься і здатність знаходити та інтерпретувати оригінальні документи та джерела інформації, аналізувати аргументи, обґрунтовувати висновки міцними доказами.

·  Учні повинні бути вмотивовані до обговорення проблеми, а не намагатися уникнути її розв’язання. Вони мають працювати всі разом, щоб досягти спільного консенсусу. ( Саме складне на уроці – мотивація, але це дуже важливо – пробудити інтерес до пізнання. Коли учень читає текст і ставить до нього запитання, у нього є внутрішній інтерес і він зверне гори у пошуку інформації).

Що частина вчителів робить на уроці? – Наповнює сосуд, але ж дитина, виходячи зі школи, повинна вміти отримувати нову інформацію!!! Сьогодні все більше вчителів прагне змінити практику своєї роботи, щоби сприяти активному навчанню учнів і розвитку в них критичного мислення. Вони хочуть, щоб учні не просто запам’ятовували  навчальний матеріал, а запитували, досліджували, творили, інтерпретували за його змістом. Таке навчання сьогодні вважається найкращою практикою. Дослідження показують, що саме на активних заняттях учні засвоюють навчальний матеріал найбільш повно і з користю для себе, тобто це означає, що вони думають про те, що вивчають, застосовують це в ситуаціях реального життя та можуть продовжувати вчитися самостійно.

ІІ. Технологія формування основних компетентностей учнів на основі розвитку критичного мислення на уроках хімії
Складові методики	Стадія виклику	Стадія осмислення	Стадія міркування
Мета	- актуалізація суб’єктного досвіду учнів; - визначення учнями рівня власних знань	- збереження зацікавленості учнів; - перевірка учнем власного розуміння навчального матеріалу	- узгодження нової інформації з вже відомою; - усвідомлення процесу набуття знань; - формування внутрішньої мотивації
Методи навчання	«Асоціювання», «Мозковий штурм», «Запитання-відповідь», «Припущення на основі запропонованих слів».	«Поміч», «Знайди проблему», «Читання з помітками», «Таблиця передбачень», «Пошук аргументів і суперечностей», «Прес», Дискусія, Дебати	«Запитання-відповідь», «Взаємне опитування», «Мікрофон», «Т-діаграма», «Незакінчене речення», «Залиш останнє слово для мене», Проект, есе.
Форми роботи	-фронтальна, - групова	- фронтальна, - групова, - індивідуальна	- фронтальна, - групова, - індивідуальна
Результат	Соціальна компетентність: -власна активність учня; забезпечення мотивації діяльності; вміння використовувати власний досвід	Соціальна компетентність: - пізнавальна активність; співробітництво; адаптація до змін	Соціальна компетентність: - вміння співпрацювати у команді, розв’язувати проблеми, робити вибір та приймати рішення; формування адекватної самооцінки; підвищення соціального статусу учня через розвиток здібностей
	Комунікативна компетентність: вміння обговорювати проблеми	Комунікативна компетентність: вміння доводити власну точку зору, адаптуватися в мовному середовищі, адекватно ставитися до критики	Комунікативна компетентність: вміння висловлювати власну точку зору, презентувати; розвиток культури мовлення, критичного ставлення до себе
	Інформаційна компетентність: вміння класифікувати, залучати власний досвід	Інформаційна компетентність: вміння використовувати джерела інформації, інформаційні технології; самостійно опрацьовувати інформацію	Інформаційна компетентність: вміння аналізувати та критично ставитися до інформації; розуміти інформацію

Особливостями навчального процесу, побудованого на засадах критичного мислення, є такі:

·     У навчання включаються завдання, розв’язання яких потребує мислення вищого рівня;

·     Навчальний процес обов’язково організовується як дослідження учнями певної теми, що виконується шляхом інтерактивної взаємодії;

·     Результатом навчання є вироблення власних суджень через застосування певних прийомів мислення;

·     Викладання є оцінюванням результатів із використанням зворотного зв’язку «учні – вчитель»;

·     Критичне мислення потребує навичок оперування доводами та формування умовиводами;

·     Відповідальність вимагає достатньої мотивації учнів до розв’язання певних проблем.

Для технології критичного мислення характерні переважання інтерактивних методів, формування комунікативної культури, акцент на парну та групову форми роботи, що розвиває соціальні навички. Критичне мислення учнів розвивається шляхом: засвоєння навичок виявлення і заперечення припущень; перевірки фактичної точності й логічної послідовності; розгляду контексту; вивчення альтернатив; формування дослідницьких навичок (спостерігати, описувати, порівнювати, визначати, асоціювати, узагальнювати, прогнозувати, застосовувати).

ІІІ.Формування критичного мислення на уроках хімії    (з досвіду роботи)

Мета досвіду: Використання різних форм і методів розвитку критичного мислення для оптимізації навчального процесу з хімії, розвитку пізнавального інтересу, уваги, пам’яті, творчих здібностей дітей.

Мені імпонує критичне мислення, але воно вимагає часу, уваги та мети. Щоб навчити учнів мислити критично, потрібно дати їм алгоритм:

-       «Що я думаю про це?»

-       «Як ця інформація відповідає тому, що я вже знаю»

-       «Що я можу зробити по-іншому тепер, коли володію новою інформацією?»

-       «Як ці ідеї впливають на мої погляди?»

Методи критичного мислення можуть використовуватися в різних видах навчальної діяльності. Проте найкращим з них, на мій погляд, є письмова робота. На папері процес мислення стає видимим, отже, доступним для вчителя. Той, хто пише, завжди активний, мислить самостійно і користується при цьому всім наявним у нього багажем знань. Він шукає відповідну аргументацію на підкріплення своєї думки.                                             

Структура сучасного уроку з використання технологій критичного мислення виглядає так:

- актуалізація знань;

- усвідомлення матеріалу (змісту уроку);

- рефлексія.

Ці обов’язкові елементи уроку доповнюються мною епіграфом (девізом), що обов’язково має зв’язок з темою уроку, та розминкою. Пропоную учням обговорити девіз уроку, що спонукає їх до викладу власних думок по даній темі.

1. «Кисень – проста речовина, навколо якої обертається земна хімія» Я. Берцеліус

2. «Людина не може обійтись без металів… Якби не було металів, люди вели б злиденне існування серед диких звірів» Г. Агрікола

3. Земля – не вічна благодать.

Коли далекого нащадка

Ти пустиш в світ з котомкою

Їй буде нічого йому подати.

4. Знання лише тоді стають переконаннями, якщо вони досягнуті зусиллями думки

5. «Навчаємось не заради школи, а задля життя» Сенека

6. Усе пізнається в порівнянні . Від аналізу до структури, а від неї до властивостей і застосування

7. Будь – яке явище має свою причину

8. Щоб пізнати, слід навчитися спостерігати

9. Будь – які перетворення речовин у навколишньому світі можна описати певними хімічними рівняннями

10. Розвиток проходить шляхом стрибкоподібного переходу кількісних змін в якісні, від нижчого до вищого, від простого до складного

11. «Він – один з найбільш розповсюджених елементів на землі, раніше його називали «каменем з неба», без нього ні одна людина не змогла б існувати, бо він складає основу її головної  тканини, крім цього, він міститься у найсмачнішому продукті для дитини»…

12. «Просто знати – це не все. Знання потрібно використовувати» Й. Гете

13. «Можна сказати, що призначення людини заключається в тому, щоб нищити свій рід, попередньо зробивши земну кулю не придатною для життя» Жан Батист Ламарк

14. «Здоров’я це не все, але навіть все – це є нічого, коли немає здоров’я…» Копенгауер

15. «Головний секрет життя ось який: одна людина – нуль, разом тільки – люди» Д. І. Менделєєв

16. «Жити щасливо і жити в злагоді з природою – одне й те саме» Сенека

17. «Усі ми пов’язуємо з хімічною наукою подальший прогрес у пізнанні навколишнього світу, нові методи його перебудови та вдосконалення. І не може бути в наші дні спеціалісті, який спромігся б обійтись без знань хімії»       М. Семенов

18. «Хімії в жодному разі навчити неможливо, не убачивши самої практики і не беручись за хімічні операції»

М. В. Ломоносов

19. «Немає нездійсненних реакцій. Якщо реакція не відбувається, то ще не знайдений відповідний каталізатор»                                                               М. Д. Зелінський

Розминка замінює організаційний момент, до якої входять психологічні міні – тренінги, цікаві логічні вправи, завдання , поетичні рядки, проблемні питання. Розминка сприяє підготовці учнів до сприйняття матеріалу, позитивно налаштовує на роботу учнів під час уроку, створює сприятливий психоемоційний клімат.                                               

Наприклад, використовую інтерактивний прийом «Я вітаю»

 «Я вітаю тих, хто…» (… має хороший настрій; добре виспався; хоче працювати; виконав домашнє завдання; в доброму гуморі; хотів би дізнатися щось нове; хоче спілкуватися… тощо). Після кожної фрази учні, які вважають, що фраза стосується їх, підводяться. Учитель та інші учні їм аплодують.

Обов’язковим елементом кожного уроку є актуалізація опорних знань учнів.  Вона пов’язує вивчений теоретичний матеріал з життям, активізує пізнавальну діяльність учнів на уроці. На етапі актуалізації застосовує методику «Мозкового штурму», яка при потребі плавно переходить у «Гронування», що розширює уяву, сприяє сприйняттю більшого обсягу на базі вже відомого дітям. На цьому етапі доцільні евристична бесіда, дискусії, хімічні диктанти. Є різні форми їх проведення. З перших уроків учням доцільно пропонувати хімічні диктанти. Це стимулює їх ретельно готува­тися до кожного уроку, сприяє швидкому засвоєн­ню хімічної символіки, виробленню навичок на­писання формул простих і складних речовин.

Відповідно до мети, якої хоче досягти вчитель, хімічні диктанти поділяються на тренувальні, кон­тролюючі, закріплюючі та систематизуючі, їх мож­на використовувати на таких етапах уроку:

1) на початку уроку:

—для формування певних навичок (наприклад, складання формул речовин за валентністю еле­ментів);

—для здійснення оперативного контролю за­своєння учнями навчального матеріалу;

2)перед поясненням нового матеріалу з метою актуалізації певних знань;

3)після пояснення нового матеріалу з метою його закріплення та систематизації.

За формою написання хімічні диктанти поділя­ються на:

1) вибіркові (графічні);

2) фразеологічні;

3) стехіометричні;

4) формульні;

5) логічно-ланцюжкові .

Наприклад. Фразеологічний диктант (при вивченні кількісних відношень в хімії).

Закінчіть речення.

1. Кількість речовини – це фізична величина, що визначається….

2. Кількість речовини позначається… і вимірюється в… .

3. Моль – це порція речовини, яка містить стільки структурних частинок, скільки… .

4. Молярна маса – це маса… .

5. 1 моль будь-якої речовини містить… структурних частинок.

6. 1 моль будь-якого газу займає об’єм… .

Етап мотивації навчальної діяльності збуджує мотиви і стимули до дій учнів на уроці, включає поетичні рядки, уривки літературних творів, цікаву інформацію з теми уроку, рольові ігри, мультимедійні презентації. Використання мультимедійних презентацій може забезпечити наочність, що сприяє комплексному сприйняттю й кращому запам’ятовуванню матеріалу. Запитання вчителя (наприклад, що поєднує ці фотографії?; яким чином вони стосуються теми нашого уроку?) спонукають учнів висловлювати свої думки, після чого повідомляється тема уроку.

Наприклад, гра «Три позиції» допомагає розвивати дуже важливе вміння – виділяти головне, на якому ґрунтуються і навички роботи з пресою, і орієнтування в інформаційному потоці, а також уміння складати план, конспект, реферат.

Я зачитую коротку інформацію. Учням необхідно уважно вислухати і передати зміст трьома простими реченнями. Перемагає той, у кого розповідь коротша і точно передає зміст. Три простих пропозиції учні можуть записати в зошиті.

Гра «Хімічна абетка». Задаю певну букву алфавіту. Учням по одному, парами чи групами пропоную за визначений час написати список слів, які починаються з цієї букви і тісно пов’язаних з досліджуваною темою. Перемагає команда з найдовшим списком.

На етапі сприйняття та засвоєння матеріалу часто використовую різні форми і методи роботи в групах. Це робота над створенням і захистом проектів, читання з передбаченням, методи «Гронування», діаграми Вена, «Обмінятися проблемами», «Снігова куля», метод «кейсів».

Наприклад,часто використовую метод «кейсів», мета якого полягає  у відпрацюванні навичок роз’язувати проблемні ситуації. Виходячи з мети, вчитель-тренер забезпечує рівень творчих сил учня, вчить самостійному переносу раніше засвоєних знань і навичок у новій ситуації, бачення проблем у формі постановки несподіваних оригінальних питань. Так, в 11 класі при вивченні теми «Амінокистоти» підбираю питання, спрямовані на те, щоб навчити учнів знаходити й аналізувати риси відмінності карбонових та амінокислот, тобто використовувати порівняльний метод досліджень.

Метод «Снігова куля» («Два – чотири – всі разом») використовую,коли необхідно, щоб учні обговорили якесь питання спершу в парах, потім у квартетах, пізніше всім класом. Переваги методу в тому, що він навчає вести переговори і робити вибір. Проте слід пам’ятати, що його використання (багаторазове повторення) буде ефективним тоді, коли проблема цього варта.

Виконання завдань за схемою “Два-чотири-всі разом” при вивченні теми «Окисно-відновні реакції».

1. Індивідуальне завдання – визначити СО атомів у сполуках (1-2 хв).

  P₂O₅, N₂O, NH₃ , KClO₃ , Na₂Cr₂O₇, KMnO₄ , Ca₃(PO₄)₂

2. Перевірка в парі виконання 1 завдання.

3. Робота в парі – скласти формули сполук за відомими СО (2-3 хв).

  +1   -2     -3 +1    +1 -2      +3 -2       +2 -2        +1 +4 -2     +1 +6 -2

  NaO,  PH,  HS,  AlO,  CuO,   HCO,   HSO.

4. Створення груп по 4 чоловіки і перевірка 2 завдання.

5. Експериментальне завдання для груп (5-6 хв):

а) проробіть дослід із заданою парою речовин, проведіть спостереження;

б) чи відбувається хімічна реакція між заданою парою речовин? за якими ознаками?

в) запишіть рівняння реакції, визначіть ïï тип та СО елементів усіх речовин.

Повторення правил техніки безпеки при виконанні хімічного експерименту.

I група – Zn і HCl                   ІІІ група – Na₂CO₃  і HCl

ІІ група – Mg і H₂SO₄            IV група – Cu і HCl

6. З кожної групи один учень записує на дошці рівняння реакції і дає пояснення.

Етап рефлексії включає вправи для закріплення та корекції знань учнів: «Сенкани», «Гронування», «Кола Вена», проблемно-творчі задачі, твори-п’ятихвилинки, «Одним словом».

Наприклад, інтерактивний прийом «Одним словом» використовую на етапі рефлексії з метою визначення того, що найбільше сподобалося чи запам’яталося учням на уроці (методи діяльності, атмосфера, власна діяльність, результати, окремі факти, висновки). Ця інформація виражається одним словом, яке записується на дошці.

Твір- п’ятихвилинка – це неформальний твір (можна писати, не переймаючись стилістикою), мета якого полягає в тому, щоб зібрати та систематизувати думки учнів. Головне – писати не зупиняючись. Практикую написання творів на такі теми: «Якби не було хімії», «Хімічні елементи в організмі людини», «Кисень – життєдайна речовина», «Оксиди навколо нас», «Ода воді».

Сенкан – прийом для стислого узагальнення знань учнів із чіткою структурою – дуже часто використовую на уроках. Це одна з ефективних і цікавих методик. Здатність підсумувати інформацію, схоплювати складні ідеї, відчуття та уявлення і формулювати їх декількома словами є дуже важливою навичкою. Це вимагає ретельного обмірковування на основі глибокого розуміння речей. Сенкан – це вірш, який синтезує інформацію і факти у стисле висловлювання, що описує чи віддзеркалює тему. На перших кроках складання потрібно запропонувати декілька зразків та пояснити учням правила складання сенканів. Найкраще учні опановують методику складання сенканів у парах.

Елементи.

Хімічні, корисні.

Існують, об’єднуються, будують.

Душа здригається від величі.

Цеглинки.

Посуд.

Малий, скляний.

Зберігає, вміщує, блистить.

Він допомагає усім хімікам.

Пробірка.

Вода.

Рідка, прозора.

Розчиняє, взаємодіє, живить.

Це основа всього живого.

Речовина.

Молекули.

Прості, складні.

Утворюють, містять, існують.

Хімічні речовини складаються з них.

Будова.

Метал.

Твердий, м’який.

Взаємодіють, будують, ржавіють.

Використовують у ювелірній справі.

Матеріал.

Формула.

Довга, емпірична.

Інформує, складає, пояснює.

Показує якісний, кількісний склад.

Структура.

Вчений.

Розумний, винахідливий.

Створив, відкрив, довів.

Таблиця елементів створена Менделєєвим

Прогрес.

Школа.

Стара, велика.

Лякає, працює, навчає.

Подарувала всім приємні спогади.

Освіта.

Папір.

Чистий, потрібний.

Закінчується, купується, згоряє.

Сторінка за сторінкою існує.

Зошит.

Реакція.

Бурхлива, необхідна.

Відбувається, перетворює, керується.

В природі все змінюється.

Явище.

Хімія.

Цікава, складна.

Навчає, захоплює, затягує.

Приносить користь і шкоду.

Майбутнє.

Хімія.

Природнича, точна.

Досліджує, експериментує, знищує.

Так вивчається навколишній світ.

Наука.

Білки.

Складні, полімерні.

Утворюють, захищають, будують.

Основа усієї живої природи.

Життя.

Валентність.

Велика, постійна.

Сполучає, виражається, позичається.

Кількість зв’язків атома в речовині.

Формула.

Реактив.

Прозорий, яскравий.

Розлився, потік, зашипів.

Забрав півстола і утік.

Кислота.

Кристал.

Прозорий, твердий.

Шліфує, заломлює, ріже.

Обробимо трішки – діамант чарівний.

Алмаз.

Вода.

Холодна, аміачна.

Біжить, розчиняє, замерзає.

Тихенько парує, коли закипає.

Рідина.

Кисень.

Невидимий, свіжий.

Торкнеться, летить, утікає.

Зникає, коли щось горить.

Дихання.

Алюміній.

Амфотерний, легкий.

Взаємодіє, будує, віддає.

Куди не глянь – він.

Літак.

Зв’язок.

Міцний, подвійний.

Розподіляє, зміщується, утворює.

Необхідний для існування сполук.

Речовина.

Підсумки уроку вчать учнів робити висновки на базі вивченого матеріалу. На етапі підведення підсумків застосовую рольові та екологічні ігри, вправи «Мікрофон», «Незакінчене речення», «Час похвали».

Наприклад, при вивченні теми «Генетичний зв’язок між класами неорганічних речовин» для підведення підсумків використовую інтерактивну технологію колективно – групового навчання «Мікрофон»: «Світ має складну будову. В природі безліч речовин з різноманітними властивостями, які по-різному реагують між собою. Що є основою цього різноманіття? Висловте свою думку». Часто прошу учнів пояснити девіз уроку і звертаю увагу на причинно-наслідкові зв’язки між усіма явищами у навколишньому світі.

При використанні інтерактивної технології «Незакінчене речення» пропоную учням продовжити речення: «Найцікавішим на цьому уроці для мене було…»

На мій погляд, найголовніше на уроках – створення ситуації успіху, щоб дати змогу кожному учневі розкритися повністю. Для цього необхідно:

1. Зняти страх («Це просто», «Це легко», «Не вийшло – нічого страшного, попрацюєш і обов’язково вийде»).

2. Надати приховану допомогу («Я вважаю, що краще б почати з цього…», «Мені здається, що основне тут…»).

3. Уміти авансувати особу («У тебе все вийде»).

4. Використовувати прийом персональної винятковості («Саме ти…»).

5. Зробити педагогічну оцінку результату («Ти це добре зробив», «Ось тепер вийшло чудово»).

                                

Калейдоскоп думок

Треба вчити не думок, а думати.

Е. Кант

Найбільша в світі розкіш – це людське спілкування

Антуан де Сент – Екзюпері

Будьте самі шукачами, дослідниками. Якщо не буде вогника у вас, вам ніколи не запалити його в інших…

В. О. Сухомлинський

Треба прагнути, щоб кожна дитина пройшла школу дитячого мислення

В. О. Сухомлинський

Поганий учитель пропонує істину, добрий учитель навчає її знаходити

А. Дістервег

Я не можу навчити всіх усьому, але можу вплинути на мислення моїх учнів

Сократ

Коли вчителі перестануть учити, учні нарешті зможуть учитися

Франсуа де Ларошфуко

Учитель, котрий намагається викладати без того, щоб викликати бажання вчитися, кує холодне залізо

Г. Манн

Мета навчання дитини – дати їй можливість жити самостійно, без учителя

Альберт  Губбард

Список використаних джерел

1.       Дженні Л. Стіл, Куртіс С. Мередит та Чарльз Темп. Методична система «Розвиток критичного мислення у навчанні різних предметів». Посібник І та ІІ ч.

2.       Кроуфорд А., Саул В., Метьюз С., Макінстер Д.; Наук. ред. Пометун О.І. «Технології розвитку критичного мислення учнів». – К.: Видавництво «Плеяди», 2006

3.       Шарко В.Д. Сучасний урок: технологічний аспект. Посібник для вчителів і студентів. – К.: СПД Богданова А.М., 2007

4.       http://osvita.ua/school/lessons_summary/in_lit/4431

5.       http://osvita.ua/school/theory/1992

Зміст

Вступ

І. Формування критичного мислення: загальні підходи. 4

ІІ. Технологія формування основних компетентностей учнів на основі розвитку критичного мислення на уроках хімії 7

ІІІ.Формування критичного мислення на уроках хімії    (з досвіду роботи) 9

Калейдоскоп думок. 20

Список використаних джерел. 21